Кафедра "Право"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/3013

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/pravo

Кафедра "Право" створена в 1998 році задля розширення та поглиблення правових знань серед студентської молоді. Це був перший досвід створення правової кафедри у технічному закладі вищому освіти. Раніше правові дисципліни викладалися на кафедрі "Соціологія та право".

Першою завідувачкою кафедри "Право" стала Перевалова Людмила Вікторівна, кандидат філософських наук, на той час доцент.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють 5 кандидатів юридичних, філософських, педагогічних та економічних наук; 5 співробітників мають звання доцента.

Переглянути

Фільтри

2017 - 20192

Налаштування

Автор: search.filters.author.Перевалова, Людмила ВікторівнаКлючові слова: search.filters.subject.громадянське суспільство

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Витоки держави загального добробуту
    (Гарантія, 2019) Гаєвая, Олександра Валентинівна; Перевалова, Людмила Вікторівна; Гаряєва, Ганна Михайлівна
    У статті розглядаються еволюції загальних теорій добробуту населення, опис і аналіз вже сформованих і функціонуючих різних моделей розподілу доходів у тому чи іншому суспільстві і головного організатора цього процесу – держави. Розглянуто історичні причини виникнення витоків добробуту, проаналізовано різноманітні точки зору видатних вчених на цю проблему у світі. Розкрито об'єктивний характер підвищення ролі держави в соціальній сфері індустріального суспільства, метою якого виступає не тільки боротьба з бідністю, а й підвищення рівня добробуту всього населення. У статті розширено і поглиблено знання про еволюцію загального добробуту населення. Доведено, що завдяки зусиллям із забезпечення добробуту, незважаючи на відмінності в історичному розвитку, системи соціального захисту більшості країн ЄС охоплюють майже всі соціальні ризики, такі як хвороба, старість, інвалідність, нещасні випадки на виробництві та ін. На прикладах наукових теорій представлені регулятори, якими є економічні, соціальні і правові інститути і механізми, для вивчення цього досвіду тими державами, які ще далекі від ефективного функціонування інституту обов'язкового соціального страхування і становлення розвиненого громадянського суспільства. Наявні сьогодні уявлення про індивідуальний добробут в конкретно-історичний період визначаються офіційними та науковими критеріями, нормами і нормативами такої соціально-економічної категорії, як якість життя. Доведено, що під «державою добробуту» розуміють комплекс економічних, фінансових, соціальних інститутів держави, що здійснює регулювання економічної та соціальної сфер з метою забезпечення повної зайнятості, високого рівня доходів і стабільних цін, а також реалізує програми соціальної допомоги вразливим верствам населення. Доведено, що в найбільш загальному сенсі "держава добробуту – це система політики, в якій відповідальність держави поширюється до відповідальності суспільства за добробут громадян, а її мета – надання всім членам суспільства юридичних, політичних, соціальних прав шляхом справедливого розподілу доходів".
  • Ескіз
    Документ
    Реалізація принципа народовладдя в сучасній Україні
    (НТУ "ХПІ", 2017) Перевалова, Людмила Вікторівна; Окладна, Марина Георгіївна
    Стаття присвячена проблемам реалізації конституційного принципу народовладдя в Україні. На думку автора, на сучасному етапі розвитку української держави такі інститути безпосередньої демократії як вибори, референдум, обговорення проектів законодавчих актів, звіти депутатів потребують свого реформування. Без включення громадян, усього суспільства в процес побудови громадянського суспільства та правової держави не можливо вирішити складні проблеми, що постають сьогодення перед країною. Якщо носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, отже виключно народові належить право визначати і змінювати конституційний лад в Україні. Це право не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. На підставі різних соціологічних досліджень автор робить висновок, що тільки вільне волевиявлення народу, дійсний прояв важливого принципу "Народ є єдиним джерелом державної влади в Україні" буде сприяти розвитку української державності, оновленню та подальшому розвитку інститутів влади. Вибори, референдум, обговорення важливих державних рішень повинні стати невід’ємним, системообразуючим елементом механізму здійснення влади. Вони необхідні будь - якої країні, яка хоче існувати та розвиватися як демократична держава, уникаючи політичних криз, революційних подій та катаклізмів.