073 "Менеджмент"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/44023
Переглянути
Документ Управління інтелектуальною власністю промислових підприємств на засадах процесно-функціонального підходу(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Силка, Ігор ВасильовичДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 – Менеджмент (07 – Управління та адміністрування). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України, м. Харків, 2021. Роботу виконано на кафедрі менеджменту інноваційного підприємництва та міжнародних економічних відносин Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" за адресою: 61002, м. Харків, вул. Кирпичова, 2. Управління інтелектуальною власністю на підприємстві – складний процес, до якого входить розробка (створення), набуття прав, комерціалізація, захист прав та подальша утилізація об'єкта інтелектуальної власності. Для того, щоб промислове підприємство було конкурентоспроможним необхідно ефективно управляти на всіх етапах життєвого циклу об'єктами інтелектуальної власності. Багато наукових праць, як вітчизняних, так і зарубіжних, присвячено формуванням теоретичних основ управління інтелектуальною власністю на промислових підприємствах. Серед вітчизняних дослідників найбільш відомими є О. Бутнік-Сіверський, М. Вачевський, Т. Гусаковська, Т. Кобєлєва, І. Корнілова, А. Косенко, І. Кучумова, П. Клімушин, О. Маслак, П. Перерва, З. Пічкурова, А. Пухальська, В. Святненко, В. Семенова, П. Цибульов, А. Череп, А. Чистякова та інші. Серед зарубіжних вчених відомі такі: J. Alcácer, K. Beukel, N. Bloom, B. Cassiman, M. Giuliani, T. Guoshuang, H. Hong, J. Lerner, G. Manjia, N. Short, M. Webb, Z. Zhiming та інші. Однак, в науковій літературі не існує єдиного погляду щодо використання найбільш ефективних наукових підходів до управління інтелектуальною власністю на промислових підприємствах, тому потребують подальшого дослідження питання поєднання управління інтелектуальною власністю за процесним та функціональним підходами. Таким чином, розробка та наукове обґрунтування теоретичних та науково-методичних підходів до формування управління інтелектуальною власністю промислових підприємств за процесно-функціональним підходом є актуальним науково-практичним завданням, яке потребує подальшого доопрацювання і визначає напрям дисертаційного дослідження. Метою дисертації є удосконалення і подальший розвиток теоретичних положень, методичних підходів та науково-практичних рекомендацій щодо покращення управління інтелектуальною власністю промислових підприємств на засадах процесно-функціонального підходу. Відповідно до зазначеної мети поставлені та вирішені такі завдання: – дослідити наукові підходи щодо управління інтелектуальною власністю промислового підприємства; – проаналізувати сучасний стан використання об’єктів інтелектуальної власності в країнах світу та в Україні; – обґрунтувати та розробити науково-методичний підхід щодо кількісно-якісної оцінки управління інтелектуальної власності промислових підприємств; – розробити науково-методичний підхід до управління об'єктами інтелектуальної власності промислових підприємств за функціональним підходом; – обґрунтувати рекомендації до управління інтелектуальною власністю промислових підприємств на засадах процесного підходу; – розробити науково-методичні положення щодо оптимізації управління інтелектуальною власністю за процесно-функціональним підходом; – запропонувати методичне забезпечення з оцінки економічного ефекту щодо управління інтелектуальною власністю промислових підприємств за процесно-функціональним підходом. Об'єктом дослідження є процеси управління інтелектуальною власністю промислових підприємств. Предметом дослідження – розвиток теоретико–методичних та науково-практичних засад управління інтелектуальною власністю промислових підприємств на засадах процесно-функціонального підходу. Теоретико-методичну базу дисертаційної роботи склали загальнонаукові положення економічної теорії, теорії управління підприємством, наукові праці провідних учених. У роботі використано загальнонаукові методи: абстрактно-логічний і діалектичний – для уточнення сутності поняття "управління інтелектуальна власність промислового підприємства" як фактору підвищення його конкурентоспроможності; аналізу й синтезу – для розробки методичного підходу щодо кількісно-якісної оцінки управління інтелектуальною власністю промислового підприємства; спеціальні методи (статистичний, індексний, регресійного аналізу, нейронні мережі, мережеве моделювання в умовах невизначеності): – для обґрунтування вартості об’єктів інтелектуальної власності (гудвілу, сертифікатів про походження енергії, що виробляється з відновлених джерел енергії), оптимізації управління за процесно-функціональним підходом, кількісно-якісної оцінки управління інтелектуальною власністю промислових підприємств. У першому розділі дисертаційної роботі поняття управління ІВ розглядається як процес стратегічних та поточних дій за функціями менеджменту, а також за елементами механізму управління. На підставі цього сутність управління ІВ представлено як сукупність стратегічних та поточних дій щодо підвищення ефективності управління об’єктами ІВ за функціями, складовими, методами управління на підприємстві. Проведене дослідження показало, що функціональний підхід щодо управління ІВ стосується виконання функцій менеджменту, та умов щодо їх реалізації на різних рівнях організаційної структури підприємства. Процесний підхід до управління ІВ розглядається як процес щодо побудови об'єктів ІВ, їх використання та реалізації (комерціалізації). Доведено, що поєднання процесного з функціональним підходом є найбільш ефективним, тому розроблено логічну модель щодо процесу управління ІВ підприємства на засадах процесно-функціонального підходу. Запропоновано теоретико-методичний аспект управління ІВ підприємства, який базується на уточнених принципах, функціях, методах, складових та інструментах управління ІВ. У дисертації до теоретико-методичного базису додано інструменти управління ІВ (інформаційний, інноваційний, організаційний, правовий, фінансовий, маркетинговий, кадровий, мотиваційний, оцінювання управління ІВП), а також механізм, який охоплює складові та етапи управління. У другому розділі дисертаційної роботи проведено дослідження сучасного стану управління ІВ вітчизняних і зарубіжних підприємств та виявлено, що вітчизняні підприємства майже не використовують об'єкти ІВ у господарській діяльності. Такий підхід до управління знижує якість продукції та конкурентоспроможність промислових підприємств. Вони відстають від рівня закордонних суб'єктів господарювання за кількістю прийнятих інноваційних рішень і застосованих інноваційних продуктів. У дисертаційній роботі розроблено науково-методичний підхід кількісно-якісної оцінки управління інтелектуальною власністю промислових підприємств, в основу якого покладено структурно-логічну модель, що складається за двома критеріями – рівень використання нематеріальних активів – об'єктів ІВ, і рівень інтелектуального потенціалу (можливостей) підприємства. Оцінювання ефективності нематеріальних активів проводиться за ступенем амортизації, за місцем в майновому комплексі, за збільшенням співвідношення активів і валюти балансу, за зростанням доходності та рентабельності. До зазначених кількісних показників оцінки додано показник чистого грошового потоку від операційної діяльності (cash-flow), який характеризує наявність чистого прибутку та амортизації активів, у тому числі нематеріальних. Загальна кількісна оцінка за нематеріальними активами розраховується як інтегральний коефіцієнт, що характеризує існуючий рівень управління ІВ на підприємстві. Якісна оцінка управління ІВ показує інтелектуальні можливості підприємства у ближньому майбутньому та є комплексною, оскільки проводиться за складовими, інструментами та показниками. До складових інтелектуального потенціалу віднесено: інформаційно-інноваційну, організаційно-правову, економічну, кадрово-мотиваційну. Складові розшифровуються в інструментах, а інструменти – у показниках. Показники характеризують індекс наукоємності продукції та темпи росту фінансування інноваційної діяльності, ефективності НДДКР, витрат на маркетинг, працівників з вищою освітою та науковими ступенями, заохочування працівників до інтелектуальної діяльності. Отже, якісна оцінка управління ІВ здійснюється за допомогою інтегрального показника за складовими потенціалу. Апробація моделі оцінки управління ІВ проведена на прикладі українських, польських та американських коксохімічних підприємств за період від 2015 до 2019 років. Дослідження показали, що українські коксохімічні підприємства мають нестабільний рівень управління ІВ, який має тенденцію до падіння у 2019 році. Рівень управління ІВ американської асоціації SUNCOKE ENERGY, INC. має незначні коливання – від 0,872 (у 2015 р.) до 0,539 (2019 р.), але спостерігається тенденція до погіршення ситуації. Інтегральний показник польської асоціації J.S.W S.A. Group знаходиться у діапазоні від 0,714 у 2016 р. до 0,916 у 2018 р., а у 2019 р. знизився до 0,836. Отже, рівень управління ІВ в асоціації достатньо високий та має незначні коливання. На підставі одержаних результатів побудовано шкалу оцінки рівня управління ІВ за функцією Харрінгтону. Запропонована кількісно-якісна оцінка управління ІВ може бути застосована на інших промислових підприємствах, чия діяльність пов’язана з впровадженням інноваційних продуктів, майновими і авторськими правами, торговими марками та іншими об'єктами інтелектуальної власності. У третьому розділі на базі дослідження досвіду зарубіжних асоціацій з виробництва коксохімічної продукції (JASTRZĘBSKA SPÓŁKA WĘGLOWA SA (Польща) та Suncoke Energy, Inc. (США)), запропоновано провести впровадження нових обєктів ІВ, а саме: гудвіл, сертифікати про походження енергії з відновлених джерел (коксовий газ, електроенергія) на підставі використання управління за функціональним підходом. Обгрунтовано науково-методичний підхід оцінки вартості гудвілу на прикладі компанії "Метінвест", який має місце в результаті придбання контрольного пакету компанії "Покровська вугільна група". Він базується на визначенні вартості контрольного пакету акцій, кредиту, періоду кредитування, строку корисного використання гудвілу. Розроблено науково-методичний підхід щодо розрахунку вартості сертифікату про походження енергії та палива (коксовий газ та електроенергія) з відновлювальних джерел енергії, який базується на використанні двох методів оцінки – метод фактичних витрат та порівняльний. Оскільки польська компанія має аналогічні умови щодо утилізації й використання коксового газу та виробництва електроенергії, вартість її сертифікатів прийнято за еталон. Розрахункова вартість сертифікатів вітчизняних коксохімічних підприємств прогнозується за допомогою регресійної моделі та порівнюється з вартістю еталона. За методом регресійного аналізу прогнозуються обсяги реалізації коксового газу та електроенергії українськими КХЗ, що вироблені з відновлених джерел енергії на період до 2030 року та визначається загальна вартість сертифікатів по роках від 2021 року по 2030 рік. Дослідження проведено на прикладі трьох вітчизняних коксохімічних підприємствах – ПрАТ "Авдіївський КХЗ", ПрАТ "Запоріжкокс" та ПрАТ "Южкокс". Розроблено методичні рекомендації до управління інтелектуальною власністю промислових підприємств на засадах процесного підходу, а саме: схеми процесів щодо побудови, використання та продажу об'єктів ІВ. При цьому під поняттям "процес" розуміється послідовність дій, що направлені на одержання додаткового прибутку від використання об'єктів інтелектуальної власності та складаються з окремих допоміжних процесів. На підставі уточнення класифікації основних процесів запропоновано їх загальні схеми та допоміжні процеси за учасниками (постачальник, вхід, бізнес-процес, вихід, клієнт) та показниками, які систематизовані за групами (вартісні, часові, технічні), що дозволяє чітко визначити стратегічну мету, цілі та умови досягнення щодо покращення управління ІВ за процесним підходом. Запропоновано методичні положення щодо оптимізації управління ІВ за процесно-функціональним підходом, які сформовано на основі процесів управління ІВ, охоплюють процедуру оптимізації часу й витрат та базуються на використанні нейронних мереж і мережевої моделі планування в умовах невизначеності, оскільки тривалість окремих робіт встановити відразу неможливо. Встановлено типи нейромереж за видами робіт, побудовано схему співробітництва нейромережі та патентного повіреного, розраховано параметри нейромережі для процесу аналізу бази даних щодо визначення патентним повіреним новизни винаходу. Розраховано тривалості для кожної роботи в умовах невизначеності й параметри мережевої моделі щодо створення та патентування об'єкту ІВ на промисловому підприємстві. Запропоновані методичні рекомендації відрізняються від існуючим тим, що використання нейромереж та мережевого планування дозволяє покращити та прискорити діяльність патентного повіреного та в цілому відділу з управління ІВ. Розроблено та обґрунтовано методичне забезпечення оцінки економічного ефекту від впровадження управління ІВ за процесно-функціональним підходом, яке, по-перше, базується на стверджені, що використання запропонованих об'єктів нематеріальних активів (гудвіл, сертифікати про походження енергії з відновлених джерел (коксовий газ та електроенергія) дозволяє нараховувати амортизаційні відрахування, які є частиною чистого грошового потоку, тобто є додатковим прибутком. По-друге, застосування нейромереж та мережевого планування сприяє скороченню часу на виконання робіт, що підвищує їх якість та знижує собівартість.