Кафедра "Безпека праці та навколишнього середовища"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2354

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/safetyofliving

Від 2020 року кафедра має назву "Безпека праці та навколишнього середовища", попередня назва – "Охорона праці та навколишнього середовища", первісна назва – кафедра "Охорона праці".

Кафедра "Охорона праці" була створена в 1963 році. Першим її завідувачем був доцент Наумов С. С., який очолював кафедру протягом 1963-1970 років.

За час існування кафедри, крізь її "стіни" пройшло понад 70 тисяч студентів.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту механічної інженерії і транспорту Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють 25 викладачів, серед яких 2 доктора технічних наук, 17 – кандидатів технічних, біологічних та психологічних наук, 1 – доктор філософії, 3 співробітника мають звання професора, 14 – доцента.

Переглянути

Фільтри

20231

Налаштування

DOI: search.filters.doi.https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.80.1.58Ключові слова: search.filters.subject.water legislation of the Ukraine

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Правові особливості спільного регулювання скидання забруднювальних речовин
    (ФОП "Ященко", 2023) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
    Досліджено еколого-правовий підінститут регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) з точкових техногенних джерел у поверхневі води України і його головний інструмент – басейновий принцип розрахунку нормативів гранично допустимих скидів (БПРГДС). Метою статті є виявлення законодавчих можливостей чинного українського РСЗР для його використання у планах управління річковими басейнами (ПУРБ), оцінка правових наслідків такого використання. Актуальність дослідження визначається документами державної екологічної політики, стратегіями екологічної безпеки та повоєнного відновлення України. БПРГДС досліджується методами еколого-правового аналізу. Доведено, що головною правовою особливістю БПРГДС, який біля півстоліття залишається незмінним, є спільне спеціальне водокористування (ССВ) в частині скидання ЗР в межах розрахункової ділянки суб’єктами господарювання. У сучасному водному законодавстві категорії ССВ не визначено. Виявлено поняттєву колізію між об’єктом та методом регулювання, яка усувається шляхом зміни визначення «басейновий» у назві БПРГДС на «каскадний» – КПРГДС. З екологічного боку використання БПРГДС як правового інструменту засновано на припущенні про можливість поділення асиміляційної спроможності (АС) усього розрахункового басейну між спільнотою водокористувачів. Зазначено, що АС має неподільну природу, яка створює екологічну перепону для застосування БПРГДС. Крім того, забороною для басейнового використання АС є еколого-правова вимога територіальної єдиності нормативних обмежень концентрацій ЗР у поверхневих водах держави. З правового боку БПРГДС ґрунтується на т. зв. «праві на квоту АС», якого у чинному законодавстві не існує. Визначено, що категорія ССВ є законодавчим рудиментом, а її використання задля реалізації БПРГДС залишає відкритими можливості для погіршення якості води. Зроблено висновок, що БПРГДС не може використовуватися як правовий інструмент у складі українських ПУРБ в умовах гармонізації із законодавством ЄС.