Кафедра "Безпека праці та навколишнього середовища"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2354

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/safetyofliving

Від 2020 року кафедра має назву "Безпека праці та навколишнього середовища", попередня назва – "Охорона праці та навколишнього середовища", первісна назва – кафедра "Охорона праці".

Кафедра "Охорона праці" була створена в 1963 році. Першим її завідувачем був доцент Наумов С. С., який очолював кафедру протягом 1963-1970 років.

За час існування кафедри, крізь її "стіни" пройшло понад 70 тисяч студентів.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту механічної інженерії і транспорту Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють 25 викладачів, серед яких 2 доктора технічних наук, 17 – кандидатів технічних, біологічних та психологічних наук, 1 – доктор філософії, 3 співробітника мають звання професора, 14 – доцента.

Переглянути

Фільтри

20231

Налаштування

DOI: search.filters.doi.https://doi.org/10.32782/yuv.v1.2023.14Ключове слово: search.filters.subject.EU water legislation

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Правові напрями й особливості оновлення українського регулювання скидання забруднювальних речовин
    (Національний університет "Одеська юридична академія", 2023) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
    Досліджено головний правовий засіб забезпечення якості поверхневих вод екологічного законодавства України: лімітаційне регулювання скидання забруднювальних речовин (ЗР) з точкових джерел (РСЗР). Удосконалення РСЗР вимагається доктринальними природоохоронними документами. Зазначено, що РСЗР існує в українському водному законодавстві у майже незмінному вигляді біля 60 років, ґрунтується на застарілих екологічних уявленнях, еколого-політичних та еколого-економічних принципах, містить помилки і вимагає реформування та оновлення. Цілями змін є забезпечення дотримання вимог актів українського водного і екологічного законодавства, створення умов для наближення до європейського водного законодавства та дій у післявоєнний відновлюваний період. Виявлено, що при використанні поняття ЗР не враховується його релятивність. Констатується, що поняття «водна екосистема» та її властивості «асиміляційна спроможність» (АС) і «самоочисна здатність» (СЗ), через які здійснюється РСЗР, не відображено у водному законодавстві. Зазначено, що першочергові зміни мають стосуватися понятійного апарату Водного кодексу України. У його регулятивних нормах необхідно встановити вимоги до складових законодавчого механізму РСЗР, а у підзаконних нормативно-правових актах – до операційних методичних засобів та екологічних властивостей водних об’єктів, до інструментів регулювання складу та якості поверхневих вод. До таких належать: об’єкти регулювання – ЗР з урахуванням їх релятивності; екологічні фактори впливу на склад води – АС і СЗ; інструменти регулювання – нормативи ГДС, зона змішування; вимоги до результатів – ЕНЯВ та нормативи ГДК. Доведено, що басейновий принцип визначення нормативів ГДС не відповідає вимогам законодавства. Напрями змін визначаються: 1) невиявленими раніше прогалинами, розбіжностями та помилками в актах водного законодавства; 2) політикою адаптації до acquis ЄС; 3) кризовим погіршенням екологічної безпеки водокористування в умовах воєнного стану та необхідністю післявоєнного відновлення економіки.