Кафедра "Безпека праці та навколишнього середовища"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2354
Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/safetyofliving
Від 2020 року кафедра має назву "Безпека праці та навколишнього середовища", попередня назва – "Охорона праці та навколишнього середовища", первісна назва – кафедра "Охорона праці".
Кафедра "Охорона праці" була створена в 1963 році. Першим її завідувачем був доцент Наумов С. С., який очолював кафедру протягом 1963-1970 років.
За час існування кафедри, крізь її "стіни" пройшло понад 70 тисяч студентів.
Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту механічної інженерії і транспорту Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".
У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють 25 викладачів, серед яких 2 доктора технічних наук, 17 – кандидатів технічних, біологічних та психологічних наук, 1 – доктор філософії, 3 співробітника мають звання професора, 14 – доцента.
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Правові напрями й особливості оновлення українського регулювання скидання забруднювальних речовин(Національний університет "Одеська юридична академія", 2023) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила АнтонівнаДосліджено головний правовий засіб забезпечення якості поверхневих вод екологічного законодавства України: лімітаційне регулювання скидання забруднювальних речовин (ЗР) з точкових джерел (РСЗР). Удосконалення РСЗР вимагається доктринальними природоохоронними документами. Зазначено, що РСЗР існує в українському водному законодавстві у майже незмінному вигляді біля 60 років, ґрунтується на застарілих екологічних уявленнях, еколого-політичних та еколого-економічних принципах, містить помилки і вимагає реформування та оновлення. Цілями змін є забезпечення дотримання вимог актів українського водного і екологічного законодавства, створення умов для наближення до європейського водного законодавства та дій у післявоєнний відновлюваний період. Виявлено, що при використанні поняття ЗР не враховується його релятивність. Констатується, що поняття «водна екосистема» та її властивості «асиміляційна спроможність» (АС) і «самоочисна здатність» (СЗ), через які здійснюється РСЗР, не відображено у водному законодавстві. Зазначено, що першочергові зміни мають стосуватися понятійного апарату Водного кодексу України. У його регулятивних нормах необхідно встановити вимоги до складових законодавчого механізму РСЗР, а у підзаконних нормативно-правових актах – до операційних методичних засобів та екологічних властивостей водних об’єктів, до інструментів регулювання складу та якості поверхневих вод. До таких належать: об’єкти регулювання – ЗР з урахуванням їх релятивності; екологічні фактори впливу на склад води – АС і СЗ; інструменти регулювання – нормативи ГДС, зона змішування; вимоги до результатів – ЕНЯВ та нормативи ГДК. Доведено, що басейновий принцип визначення нормативів ГДС не відповідає вимогам законодавства. Напрями змін визначаються: 1) невиявленими раніше прогалинами, розбіжностями та помилками в актах водного законодавства; 2) політикою адаптації до acquis ЄС; 3) кризовим погіршенням екологічної безпеки водокористування в умовах воєнного стану та необхідністю післявоєнного відновлення економіки.Документ Правові особливості екосистемних послуг для регулювання скидання забруднювальних речовин в Україні і в ЄС(Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, 2023) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила АнтонівнаДосліджено принципи та правові особливості властивостей водних екосистем – самоочисної здатності (СЗ) і асиміляційної спроможності (АС), як факторів водних екосис темних послуг з регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) у зонах змішування (ЗЗ), прилеглих до точкових скидів ЗР у поверхневі води. Аналізуються та порівнюються еколого-правова структура та поняттєві засади українського та європейського підінститутів РСЗР. Перший базується на принципі «емісія – іммісія» ЗР, правовими інструментами якого є нормативи ГДС на скидах та екологічні нормативи (або ГДК) ЗР для водного об’єкта. Європейський РСЗР використовує комплексний підхід (КП), головним елементом якого є найкращі доступні технології (НДТ) для джерел ЗР. Законодавче виокремлення СЗ і АС потрібно для забезпечення якості води водних об’єктів у воєнний час та при післявоєнному відновленні на шляху переходу до європейського РСЗР. Досліджено статус та особливості водних екосистемних послуг, які можуть використовуватися для встановлення ГДС, а також поняттєві особливості АС і СЗ українського РСЗР. Виявлено, що ці властивості стосуються різних екологічних механізмів, характеризуються різними показниками й принципово відрізняються. Крім того, в українському водному законодавстві та у нормативно-технічних документах щодо ГДС здійснюється необґрунтована підміна важливих понять, містяться помилкові визначення та суперечливі вимоги. Зазначено, що центральний методичний засіб українського РСЗР – басейновий принцип визначення ГДС, базується на вигаданому праві водокористувачів на «отримання квоти» АС і містить невідповідності законодавству. Причиною є успадкування наукових помилок із застарілих документів та нормативних актів. Задля створення поняттєвої бази екосистемних послуг з РСЗР пропонується включити в екологічне та водне законодавство понять «водна екосистема» та її головних властивостей – АС і СЗ. Саме цими властивостями забезпечується зменшення шкідливості ЗР, що скидаються зі зворотною водою, до рівня екологічного нормативу якості води для ЗР або до ГДК у водному об’єкті. Зазначається необхідність розроблення Закону України «Про екологічні послуги», вимоги якого могли б слугувати необхідною тимчасовою альтернативою КП.Документ Базові елементи структури правових механізмів регулювання скидання забруднювальних речовин у водному законодавстві ЄС та України(Видавничий дім "Гельветика", 2021) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила АнтонівнаУ статті досліджено структуру та базові норми правових механізмів регулювання скидання (РС) забруднювальних речовин (ЗР) із точкових техногенних джерел у поверхневі води, зазначені у законодавствах ЄС та України. Дослідження спрямовано на визначення шляхів апроксимації водного законодавства України до екологічного законодавства ЄС і створення першочергових змін в українському законодавстві. Показано, що концептуальними відмінностями європейського та українського РСЗР є відповідно: 1) фактори впливу на якість води: хімічні речовини vs зворотна вода; 2) реципієнти забруднювального впливу: людина та всі складники водних екосистем vs певне водокористування. Виявлено структуру та головні елементи базової частини правового механізму регулювального впливу інституту РСЗР у законодавстві ЄС та визначена їхня відмінність від українських відповідників. Запропоновано шкалу ознак для порівняння предметно-функціонального значення норм інститутів РСЗР обох законодавств. Визначено головні розбіжності інститутів РСЗР за п’ятьма значеннями ознак відповідності: «відповідає повністю», «не суперечить», «відповідає частково», «не відповідає», «не врегульовано законодавством ЄС». Із 35 отриманих оцінок розбіжності значення «не відповідає» мають 18 (51%), а значення «не суперечить» – 12 (34%). Зроблено висновок, що європейське еколого-правове РСЗР за системною побудовою і змістом базових елементів регулювального впливу принципово відрізняється від українського. Наголошено, що головний нормативний вплив європейських вимог спрямовано на найкращі доступні технології для джерел скидання всіх ЗР, а додатковий – на створення у приймальному масиві води зон змішування (ЗЗ) і використання їхніх властивостей для зменшення вмісту певних пріоритетних ЗР, тоді як в українському законодавстві головним інструментом обмежувального впливу на техногенні джерела ЗР є ЗЗ. Визначено першочергові зміни, потрібні у водному законодавстві України для імплементації вимог законодавства ЄС щодо РСЗР.