Кафедра "Внутрішні хвороби і сімейна медицина"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/64920

Офіційний сайт кафедри https://web.kpi.kharkov.ua/medicine/uk/vnutrishnih-hvorob-i-simejnoyi-medicini

Кафедра "Внутрішні хвороби і сімейна медицина" заснована в 2021 році (наказ 317 ОД від 14 липня 2021 року).

Кафедра входить до складу Навчально-наукового медичного інституту Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". Клінічною базою кафедри є КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна лікарня". Співробітники кафедри, окрім забезпечення навчального процесу та виконання наукових досліджень, надають консультативно-профілактичну допомогу населенню, розробляють та впроваджують нові медичні технології.

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 2 доктора медичних наук, 2 кандидата медичних наук; 1 співробітник має звання професора, 2 – доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 8 з 8

Вплив левотироксину на стан ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типу та субклінічного гіпотиреозу
(Чорноморський національний університет ім. Петра Могили, 2020) Немцова, Валерія Даниілівна
Мета – оцінити вплив додаткового призначення левотироксина на стан ендотелія судин та маркери хронічного системного запалення у пацієнтів з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типа та субклінічного гіпотиреозу. Включено 32 пацієнта (середній вік 59,3±3,5 років) з артеріальною гіпертензією II стадії в поєднанні з цукровим діабетом 2 типу та субклінічним гіпотиреозом. Критерій включення – рівень тиреотропного гормону більш 6,0 мкМОд/мл при скрінінговому дослідженні. Левотироксин був призначений в індивідуально підібраних дозах від 12,5 до 50 мкг/добу з поступовим титруванням дози до досягнення еутиреозу. Термін спостереження – 1 рік. Визначення рівня васкулоендотеліального фактору росту (VEGF–A), С–реактивного протеїну, фактору некрозу пухлин–α (ФНП–α) в плазмі крові проводили імуноферментним методом, кількість десквамуючих циркулюючих ендотеліальних клітин в крові – за методом Hladovec J. в модифікації Rajec J. і співавт. методом фазово–контрастної мікроскопії. Статистичну обробку даних проводили за допомогою комп'ютерної програми SPSS 21.0. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом 2 типу та субклінічним гіпотиреозом на фоні зниженої функції щитоподібної залози були виявлені ознаки хронічного системного запалення та дисфункції ендотелія. Кореляційний аналіз виявив наявність позитивного зв'язку між рівнями VEGF–А та тиреотропного гормону (r=0,421, р=0,001). Лікування левотироксином супроводжу-валося поліпшенням функціонального стану щитоподібної залози, достовірним зниженням рівня VE-GF–А (до лікування 585,67±35,08 пг/мл, після лікування – 462,58±32,18 пг/мл, р<0,001 відповідно), але не було відзначено істотного зниження рівня десквамуючих циркулюючих ендотеліальних клітин (до лікування – 10,28±0,61 (кл./100 мкл), після лікування – 10,16±0,59 (кл. /100 мкл), р=0,083 відповідно), достовірним зниженням рівня С–реактивного протеїну (р<0,001) та ФНП - α(р<0,001). Кореляційний аналіз після лікування виявив наявність позитивного зв'язку між рівнями вільного Т3 та VEGF–А(r=0,481, р=0,015), і негативного зв'язку між кількістю десквамуючих циркулюючих ендотеліальних клітин та рівнем вільного Т4 (r= –0,457, р=0,022). Застосування левотироксину в комплексному лікуванні хворих з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типа та субклінічним гіпотиреозом супроводжується поліпшенням функціонального стану ендотелія, що в сукупності зі зниженням рівнів маркерів хронічного системного запалення може розцінюватися як позитивний вплив на кардіо–васкулярний ризик, що покращує прогноз у цієї когорти хворих.
Прогностична роль і особливості впливу артеріальної гіпертензії, метаболічного і ендокринного дисбалансу на зміни темпів старіння у пацієнтів з коморбідною патологією різних вікових груп
(Полтавський державний медичний університет, 2019) Немцова, Валерія Даниілівна; Ільченко, І. А.; Златкіна, В. В.; Запровальна, О. Є.
Проведено дослідження змін темпів старіння (ТС) у 164 пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) та цукровим діабетом 2 типу (ЦД2Т). Вивчали стан показників ліпідного та вуглеводного обмінів та особливості їх змін у пацієнтів різних вікових груп – середнього та похилого віку, з різним перебігом захворювань – ізольованої АГ та коморбідністю АГ та ЦД2Т. На підставі вираховування біологічного віку (БВ), коефіцієнту швидкості старіння (КШС) визначали ТС та оцінювали прогностичну роль змін вивчаємих показників на швидкість ТС. Встановлено, що показники ТС, БВ, передчасного старіння (ПС) найбільше залежали від віку та коморбідності захворювань і були найгіршими при поєднаному перебігу АГ та ЦД2Т у осіб похилого віку. Показник БВ має достовірні зв’язки з порушеннями метаболічного та ендокринного дисбалансу та характеризує ТС організму людини. Показник БВ є універсальним маркером, який може застосовуватись не лише для оцінки функціонального стану організму в цілому, а й оцінки кардіоваскулярного ризику.
Особливості змін антиоксидантного захисту в залежності від функціонального стану щитоподібної залози у пацієнтів різного віку з коморбідною патологією
(Чорноморський національний університет ім. Петра Могили, 2018) Немцова, Валерія Даниілівна; Біловол, О. М.; Ільченко, І. А.
Метою роботи стала оцінка впливу функціонального стану щитоподібної залози на стан антиоксидантного захисту у хворих з коморбідним перебігом артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типу та субклінічного гіпотиреозу різних вікових груп. 127 хворих від 45 до 75 років з артеріальною гіпертензієюII стадії та компенсованим цукровим діабетом 2 типу, у 48 з них – субклінічний гіпотиреоз, були розподілені на 4 групи: 1 група (n = 33) – пацієнти з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу від 45 до 59 років, 2 група (n = 35) – з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу від 60 до 75 років, 3 група (n = 30) – пацієнти з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом 2 типу та субклінічним гіпотиреозом від 45 до 59 років, 4 група (n = 29) – пацієнти з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом 2 типу та субклінічним гіпотиреозом від 60 до 75 років. Антиоксидантну систему оцінювали за активністю глутатіонпе-роксидази, рівнем сульфгідрильних груп (SH-груп). Рівень малонового діальдегіду використовували як маркер оксидативного стресу, 8-гідроксі-2-дезокси-гуанозин (8-OH-dG) – як маркер оксидантного пошкодження ДНК. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом 2 типу та субклінічним гіпотиреозом спостерігалось більше пригнічення антиоксидантного захисту, ніж у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу, вікові зміни антиоксидантного захисту З характеризувалися стійкою тенденцією до зниження, але не були достовірними (p > 0,05). Рівень малонового діальдегіду був найбільшим у пацієнтів 3 групи, в групах з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу мав незначні вікові зміни (p > 0,05). Значення 8-OH-dG більш виражені у осіб старших вікових груп. Дослідження показало, що наявність субклінічного гіпотиреозу у пацієнтів з коморбідною патологією супроводжувалось збільшенням проявів оксидативного стресу незалежно від віку на тлі зниження активності антиоксидантного захисту, більш вираженого в старшої вікової групі.
Вплив комбінованої терапії статинами та левотироксином на динаміку ліпідного профілю у пацієнтів з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типу та субклінічного гіпотиреозу
(Національний фармацевтичний університет, 2019) Немцова, Валерія Даниілівна; Євтушенко, О. М.; Чайковська, В. В.
До теперішнього часу немає достатньо чітких рекомендацій щодо ведення пацієнтів з рівнем тиреотропного гормону (ТТГ) між верхньою межею контрольного діапазону та 10,0 мМО/л і наявністю високого кардіоваскулярного ризику (КВР). Мета дослідження. Оцінити вплив комбінованої терапії статинами та левотироксином на стан ліпідного обміну та загальний КВР у пацієнтів з коморбідним перебігом артеріальної гіпертензії (АГ), цукрового діабету 2 типу (ЦД2Т) та субклінічним гіпотиреозом (СГТ). Матеріали та методи. Включено 67 пацієнтів у віці від 44 до 75 років з АГ II стадії, ЦД2Т та СГТ. Всі пацієнти приймали статини до включення в дослідження. При рівні ТТГ більше 6,0 мкМОд/мл додатково був призначений L-тироксин в індивідуально підібраних дозах від 12,5 до 50 мкг/добу. Вимірювали показники ліпідного та тиреоїдного обміну за стандартними методами, концентрацію С-реактивного протеїну (СРП) та фактора некрозу пухлин-α (ФНП-α). Термін спостереження – 12 місяців. Результати. У пацієнтів з рівнем ТТГ > 6,0 мкМОд/мл, незважаючи на статинотерапію, присутня більш виражена дисліпідемія, більш високі значення СРП (р < 0,05) та тенденція до росту ФНП-α (р > 0,05). Додаткове застосування левотироксину привело до достовірного зниження рівнів загального холестерину (р = 0,011), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (р = 0,025), високодостовірного зниження рівнів СРП і ФНП-α (р < 0,001). Висновки. Комбінована терапія, що включає статини та левотироксин, приводить до більш значущого, ніж статини без застосування замісної терапії поліпшення ліпідного профілю, зниження ознак системного запалення, що в сукупності позитивно впливає на сумарний КВР у даної категорії хворих.
Вплив гормонального дисбалансу на зміну швидкості старіння у хворих на артеріальну гіпертензію і коморбідні ендокринопатії
(Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, 2019) Немцова, Валерія Даниілівна; Ільченко, І. А.; Златкіна, В. В.
У зв'язку зі зростанням кількості хворих з вік-асоційованими захворюваннями, метою дослідження було вивчення змін темпів старіння (ТС) у хворих із коморбідним перебігом артеріальної гіпертензії (АГ), цукрового діабету 2 типу (ЦД2Т) та субклінічним гіпотиреозом (СГ) і вивчення особливостей змін залежно від гормонального дисбалансу. 118 пацієнтів (63 жінки і 55 чоловіків, середній вік - 53,6±4,3 років) були розподілені на 3 групи: 1 група (n=37) з ізольованою АГ; 2 група (n=42) - з АГ і ЦД2Т; 3 група (n=39) - з АГ, ЦД2Т і СГ. Програма дослідження включала: вимір антропометричних показників (артеріальний тиск, зріст, маса тіла (МТ), індекс маси тіла (ІМТ)), показників вуглеводного та тиреоїдного обміну за стандартними методами, біологічного віку (БВ) за методом Войтенко В. П. та співав. Статистична обробку проводили за допомогою пакета програм Statistica for Windows 8.0. При оцінці ТС фізіологічне старіння було встановлено у 8 пацієнтів (21,6%) 1-ї групи, 4 (9,5%) пацієнтів 2-ї групи і 3 (7,7%) пацієнтів 3-ї групи. У переважної більшості обстежених пацієнтів було відзначено передчасне старіння (ПС), однак прискорення ТС між групами хворих 2 та 3 групи достовірно не відрізнялося (p>0,05). Підвищення ТС у пацієнтів 2 групи супроводжувалося збільшенням БВ на 7,2 роки, у пацієнтів 3 групи - на 7,3 роки в порівнянні з їх календарним віком. Проведений кореляційний аналіз встановив позитивний зв'язок між ІМТ і коефіцієнтом швидкості старіння (КШС) (r=0,679; p<0,05); ІМТ і БВ (r=0,562; p<0,05), КШС і рівнем ТТГ (r=0,050; p=0,388) у 3-й групі. Таким чином, наявність АГ і коморбідних ендокринопатій - ЦД2Т і СГ значно підвищує ТС організму людини, а при оцінці впливу ендокринних порушень більше значення має наявність ЦД2Т, ніж СГ.
Вплив левотироксину на стан оксидантно-антиоксидантного балансу у пацієнтів з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типу та субклінічного гіпотиреозу
(Полтавський державний медичний університет, 2019) Немцова, Валерія Даниілівна
У 40 пацієнтів з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії (АГ), цукрового діабету 2 типу (ЦД2Т) та субклінічного гіпотиреоза (СГТ) при рівні ТТГ в діапазоні 6.0-10,0 мкМОд/мл має місце виражена стимуляція окислювальних процесів на тлі пригнічення антиоксидантної системи. Призначення левотироксину супроводжувалось недостовірним зниженням рівнів малонового діальдегіду та 8-гідроксі-2-дезоксигуанозину наприкінці терміну спостерігання (1 рік), та вірогідним підвищенням рівня глутатіонпероксидази (р=0,016) та сульфгідрильних груп (р=0,001), що свідчить про покращення оксидантно-антиоксидантного балансу за рахунок інтенсифікації захисних антиоксидантних механізмів в більшій мірі, ніж за рахунок пригнічення окислювальних процесів.
Вік-асоційовані особливості оксидативного стресу при різному перебігу артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу
(Державна установа "Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України", 2019) Немцова, Валерія Даниілівна; Ільченко, І. А.; Євтушенко, О. М.
Гендерні особливості порушень ліпідного обміну в осіб літнього віку із субклінічним гіпотиреозом на тлі артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2-го типу
(Буковинський державний медичний університет, 2019) Немцова, Валерія Даниілівна
Мета роботи — дослідити гендерні особливості порушень ліпідного обміну в осіб літнього віку із субклінічним гіпотиреозом (СГТ) на тлі артеріальної гіпертензії (АГ) та цукрового діабету 2-го типу (ЦД2 Т). Матеріал і методи. Обстежено 89 пацієнтів (28 чоловіків та 61 жінка) віком від 60 до 75 років з АГ II стадії та ЦД2 Т, які були розподілені на дві групи: 1-ша група — пацієнти із АГ з ЦД2 Т та нормальною функцією щитоподібної залози (ЩЗ) (n=48), 2-га група — пацієнти з АГ, ЦД2 Тта СГТ (n=41). Всім хворим проводилося вимірювання рівня артеріального тиску, визначення стану вуглеводного, ліпідного та тиреоїдного обміну за загальноприйнятими методами. Результати. Відзначено збільшення рівнів загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ) та холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) за наявності СГТ. При значеннях ТТГ більше 6,1 мкМОд/мл мало місце достовірне збільшення рівнів ЗХС (р<0.05), ТГ (р<0.05), але рівні ХС ЛПНЩ підвищувалися, а ХС ЛПВЩ — знижувалися недостовірно. Однофакторний дисперсійний аналіз виявив значущий вплив ТТГ на рівні ЗХС (р=0,005), ХС ЛПНЩ (р=0,005), ХС ЛПВЩ (р=0,018) у 2-й групі хворих. У жінок 2-ї групи виявлена більш виражена дисліпідемія, ніж у 1-й групі, що проявлялося збільшенням всіх атерогенних фракцій ліпідів, хоча ці зміни носили недостовірний характер. У чоловіків подібної залежності не виявлено: у 1-й групі спостерігалися значно більші рівні ХС ЛПНЩ, а в 2-й групі — більш високі значення ХС ЛПВЩ. Висновки. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2-го типу наявність субклінічного гіпотиреозу призводило до більш вираженої дисліпідемії порівняно з особами з нормальною функцією щитоподібної залози. Виявлено виражені гендерні відмінності ліпідного спектра крові у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом 2-го типу та субклінічним гіпотиреозом: у жінок спостерігалися достовірно вищі рівні проатерогенних фракцій ліпідів, в осіб чоловічої статі функціональний стан щитоподібної залози практично не впливав на показники ліпідного обміну.