Кафедра "Внутрішні хвороби і сімейна медицина"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/64920

Офіційний сайт кафедри https://web.kpi.kharkov.ua/medicine/uk/vnutrishnih-hvorob-i-simejnoyi-medicini

Кафедра "Внутрішні хвороби і сімейна медицина" заснована в 2021 році (наказ 317 ОД від 14 липня 2021 року).

Кафедра входить до складу Навчально-наукового медичного інституту Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". Клінічною базою кафедри є КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна лікарня". Співробітники кафедри, окрім забезпечення навчального процесу та виконання наукових досліджень, надають консультативно-профілактичну допомогу населенню, розробляють та впроваджують нові медичні технології.

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 2 доктора медичних наук, 2 кандидата медичних наук; 1 співробітник має звання професора, 2 – доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 6 з 6

Вплив левотироксину на стан ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типу та субклінічного гіпотиреозу
(Чорноморський національний університет ім. Петра Могили, 2020) Немцова, Валерія Даниілівна
Мета – оцінити вплив додаткового призначення левотироксина на стан ендотелія судин та маркери хронічного системного запалення у пацієнтів з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типа та субклінічного гіпотиреозу. Включено 32 пацієнта (середній вік 59,3±3,5 років) з артеріальною гіпертензією II стадії в поєднанні з цукровим діабетом 2 типу та субклінічним гіпотиреозом. Критерій включення – рівень тиреотропного гормону більш 6,0 мкМОд/мл при скрінінговому дослідженні. Левотироксин був призначений в індивідуально підібраних дозах від 12,5 до 50 мкг/добу з поступовим титруванням дози до досягнення еутиреозу. Термін спостереження – 1 рік. Визначення рівня васкулоендотеліального фактору росту (VEGF–A), С–реактивного протеїну, фактору некрозу пухлин–α (ФНП–α) в плазмі крові проводили імуноферментним методом, кількість десквамуючих циркулюючих ендотеліальних клітин в крові – за методом Hladovec J. в модифікації Rajec J. і співавт. методом фазово–контрастної мікроскопії. Статистичну обробку даних проводили за допомогою комп'ютерної програми SPSS 21.0. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом 2 типу та субклінічним гіпотиреозом на фоні зниженої функції щитоподібної залози були виявлені ознаки хронічного системного запалення та дисфункції ендотелія. Кореляційний аналіз виявив наявність позитивного зв'язку між рівнями VEGF–А та тиреотропного гормону (r=0,421, р=0,001). Лікування левотироксином супроводжу-валося поліпшенням функціонального стану щитоподібної залози, достовірним зниженням рівня VE-GF–А (до лікування 585,67±35,08 пг/мл, після лікування – 462,58±32,18 пг/мл, р<0,001 відповідно), але не було відзначено істотного зниження рівня десквамуючих циркулюючих ендотеліальних клітин (до лікування – 10,28±0,61 (кл./100 мкл), після лікування – 10,16±0,59 (кл. /100 мкл), р=0,083 відповідно), достовірним зниженням рівня С–реактивного протеїну (р<0,001) та ФНП - α(р<0,001). Кореляційний аналіз після лікування виявив наявність позитивного зв'язку між рівнями вільного Т3 та VEGF–А(r=0,481, р=0,015), і негативного зв'язку між кількістю десквамуючих циркулюючих ендотеліальних клітин та рівнем вільного Т4 (r= –0,457, р=0,022). Застосування левотироксину в комплексному лікуванні хворих з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типа та субклінічним гіпотиреозом супроводжується поліпшенням функціонального стану ендотелія, що в сукупності зі зниженням рівнів маркерів хронічного системного запалення може розцінюватися як позитивний вплив на кардіо–васкулярний ризик, що покращує прогноз у цієї когорти хворих.
Прогностична роль і особливості впливу артеріальної гіпертензії, метаболічного і ендокринного дисбалансу на зміни темпів старіння у пацієнтів з коморбідною патологією різних вікових груп
(Полтавський державний медичний університет, 2019) Немцова, Валерія Даниілівна; Ільченко, І. А.; Златкіна, В. В.; Запровальна, О. Є.
Проведено дослідження змін темпів старіння (ТС) у 164 пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) та цукровим діабетом 2 типу (ЦД2Т). Вивчали стан показників ліпідного та вуглеводного обмінів та особливості їх змін у пацієнтів різних вікових груп – середнього та похилого віку, з різним перебігом захворювань – ізольованої АГ та коморбідністю АГ та ЦД2Т. На підставі вираховування біологічного віку (БВ), коефіцієнту швидкості старіння (КШС) визначали ТС та оцінювали прогностичну роль змін вивчаємих показників на швидкість ТС. Встановлено, що показники ТС, БВ, передчасного старіння (ПС) найбільше залежали від віку та коморбідності захворювань і були найгіршими при поєднаному перебігу АГ та ЦД2Т у осіб похилого віку. Показник БВ має достовірні зв’язки з порушеннями метаболічного та ендокринного дисбалансу та характеризує ТС організму людини. Показник БВ є універсальним маркером, який може застосовуватись не лише для оцінки функціонального стану організму в цілому, а й оцінки кардіоваскулярного ризику.
Вплив комбінованої терапії статинами та левотироксином на динаміку ліпідного профілю у пацієнтів з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типу та субклінічного гіпотиреозу
(Національний фармацевтичний університет, 2019) Немцова, Валерія Даниілівна; Євтушенко, О. М.; Чайковська, В. В.
До теперішнього часу немає достатньо чітких рекомендацій щодо ведення пацієнтів з рівнем тиреотропного гормону (ТТГ) між верхньою межею контрольного діапазону та 10,0 мМО/л і наявністю високого кардіоваскулярного ризику (КВР). Мета дослідження. Оцінити вплив комбінованої терапії статинами та левотироксином на стан ліпідного обміну та загальний КВР у пацієнтів з коморбідним перебігом артеріальної гіпертензії (АГ), цукрового діабету 2 типу (ЦД2Т) та субклінічним гіпотиреозом (СГТ). Матеріали та методи. Включено 67 пацієнтів у віці від 44 до 75 років з АГ II стадії, ЦД2Т та СГТ. Всі пацієнти приймали статини до включення в дослідження. При рівні ТТГ більше 6,0 мкМОд/мл додатково був призначений L-тироксин в індивідуально підібраних дозах від 12,5 до 50 мкг/добу. Вимірювали показники ліпідного та тиреоїдного обміну за стандартними методами, концентрацію С-реактивного протеїну (СРП) та фактора некрозу пухлин-α (ФНП-α). Термін спостереження – 12 місяців. Результати. У пацієнтів з рівнем ТТГ > 6,0 мкМОд/мл, незважаючи на статинотерапію, присутня більш виражена дисліпідемія, більш високі значення СРП (р < 0,05) та тенденція до росту ФНП-α (р > 0,05). Додаткове застосування левотироксину привело до достовірного зниження рівнів загального холестерину (р = 0,011), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (р = 0,025), високодостовірного зниження рівнів СРП і ФНП-α (р < 0,001). Висновки. Комбінована терапія, що включає статини та левотироксин, приводить до більш значущого, ніж статини без застосування замісної терапії поліпшення ліпідного профілю, зниження ознак системного запалення, що в сукупності позитивно впливає на сумарний КВР у даної категорії хворих.
Вплив гормонального дисбалансу на зміну швидкості старіння у хворих на артеріальну гіпертензію і коморбідні ендокринопатії
(Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, 2019) Немцова, Валерія Даниілівна; Ільченко, І. А.; Златкіна, В. В.
У зв'язку зі зростанням кількості хворих з вік-асоційованими захворюваннями, метою дослідження було вивчення змін темпів старіння (ТС) у хворих із коморбідним перебігом артеріальної гіпертензії (АГ), цукрового діабету 2 типу (ЦД2Т) та субклінічним гіпотиреозом (СГ) і вивчення особливостей змін залежно від гормонального дисбалансу. 118 пацієнтів (63 жінки і 55 чоловіків, середній вік - 53,6±4,3 років) були розподілені на 3 групи: 1 група (n=37) з ізольованою АГ; 2 група (n=42) - з АГ і ЦД2Т; 3 група (n=39) - з АГ, ЦД2Т і СГ. Програма дослідження включала: вимір антропометричних показників (артеріальний тиск, зріст, маса тіла (МТ), індекс маси тіла (ІМТ)), показників вуглеводного та тиреоїдного обміну за стандартними методами, біологічного віку (БВ) за методом Войтенко В. П. та співав. Статистична обробку проводили за допомогою пакета програм Statistica for Windows 8.0. При оцінці ТС фізіологічне старіння було встановлено у 8 пацієнтів (21,6%) 1-ї групи, 4 (9,5%) пацієнтів 2-ї групи і 3 (7,7%) пацієнтів 3-ї групи. У переважної більшості обстежених пацієнтів було відзначено передчасне старіння (ПС), однак прискорення ТС між групами хворих 2 та 3 групи достовірно не відрізнялося (p>0,05). Підвищення ТС у пацієнтів 2 групи супроводжувалося збільшенням БВ на 7,2 роки, у пацієнтів 3 групи - на 7,3 роки в порівнянні з їх календарним віком. Проведений кореляційний аналіз встановив позитивний зв'язок між ІМТ і коефіцієнтом швидкості старіння (КШС) (r=0,679; p<0,05); ІМТ і БВ (r=0,562; p<0,05), КШС і рівнем ТТГ (r=0,050; p=0,388) у 3-й групі. Таким чином, наявність АГ і коморбідних ендокринопатій - ЦД2Т і СГ значно підвищує ТС організму людини, а при оцінці впливу ендокринних порушень більше значення має наявність ЦД2Т, ніж СГ.
Effects of biological age and aging rates on the expression of risk factors in patients with arterial hypertension and type 2 diabetes mellitus
(Полтавський державний медичний університет, 2019) Nemtsova, V. D.
Objective: biological age has been given a large role in determining the significance and contribution to the general concept of risk factors in recent years. The relevance of determining the rate of aging is also due to the fact that the rate of aging may have a real prognostic value for assessing the health of both an individual and groups exposed to one or another risk factor. The aimof the present paper was to study the biological age, to assess the rate of aging in persons with high cardiovascular risk (CVR), as well as to carry out search for possible correlations of agerelated indices of aging and some risk factors. Methods: During 2016-2018, 96 patients (42 men and 54 women), whose mean age was 62.66 ± 4.21 years, with AH stage II (disease duration of 10.2 ± 3.7 years) and DM2T, disease duration of 4.1 ± 2.4 years) were included in the study. The biological age and rate of aging was investigated by the method of V.P. Voitenko et al. Results: Physiological aging was observed in 9.38% (9/96) patients, in 31.25% (30/96) therewas a delayed rate of aging, in 59.38% (57/96) -an accelerated rate of aging (ARA). ARA was characterized by a more pronounced body mass index, fasting blood glucose level, insulin resistance degree. In men, ARA was observed 2 times more frequently than in women. The most significant correlations between the indices characterizing the biological age and the rate of aging were recorded with systolic, diastolic and pulse arterial pressure. Conclusion: Thus, the complex ofanthropometric and metabolic disorders can act as an initiating syndrome of accelerated aging, thereby aggravating the existing cardiovascular risk.
Гендерні особливості порушень ліпідного обміну в осіб літнього віку із субклінічним гіпотиреозом на тлі артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2-го типу
(Буковинський державний медичний університет, 2019) Немцова, Валерія Даниілівна
Мета роботи — дослідити гендерні особливості порушень ліпідного обміну в осіб літнього віку із субклінічним гіпотиреозом (СГТ) на тлі артеріальної гіпертензії (АГ) та цукрового діабету 2-го типу (ЦД2 Т). Матеріал і методи. Обстежено 89 пацієнтів (28 чоловіків та 61 жінка) віком від 60 до 75 років з АГ II стадії та ЦД2 Т, які були розподілені на дві групи: 1-ша група — пацієнти із АГ з ЦД2 Т та нормальною функцією щитоподібної залози (ЩЗ) (n=48), 2-га група — пацієнти з АГ, ЦД2 Тта СГТ (n=41). Всім хворим проводилося вимірювання рівня артеріального тиску, визначення стану вуглеводного, ліпідного та тиреоїдного обміну за загальноприйнятими методами. Результати. Відзначено збільшення рівнів загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ) та холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) за наявності СГТ. При значеннях ТТГ більше 6,1 мкМОд/мл мало місце достовірне збільшення рівнів ЗХС (р<0.05), ТГ (р<0.05), але рівні ХС ЛПНЩ підвищувалися, а ХС ЛПВЩ — знижувалися недостовірно. Однофакторний дисперсійний аналіз виявив значущий вплив ТТГ на рівні ЗХС (р=0,005), ХС ЛПНЩ (р=0,005), ХС ЛПВЩ (р=0,018) у 2-й групі хворих. У жінок 2-ї групи виявлена більш виражена дисліпідемія, ніж у 1-й групі, що проявлялося збільшенням всіх атерогенних фракцій ліпідів, хоча ці зміни носили недостовірний характер. У чоловіків подібної залежності не виявлено: у 1-й групі спостерігалися значно більші рівні ХС ЛПНЩ, а в 2-й групі — більш високі значення ХС ЛПВЩ. Висновки. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2-го типу наявність субклінічного гіпотиреозу призводило до більш вираженої дисліпідемії порівняно з особами з нормальною функцією щитоподібної залози. Виявлено виражені гендерні відмінності ліпідного спектра крові у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом 2-го типу та субклінічним гіпотиреозом: у жінок спостерігалися достовірно вищі рівні проатерогенних фракцій ліпідів, в осіб чоловічої статі функціональний стан щитоподібної залози практично не впливав на показники ліпідного обміну.