Кафедри
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/35393
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Limit-experience як філософсько-антропологічний концепт(Видавничий дім "Гельветика", 2023) Городиська, Ольга МиколаївнаВ статті пропонується розглянути більш коректний підхід до розуміння досвіду людини. Людина є її досвід, тому наголошується на базовому значенні проблеми досвіду для філософської антропології та філософії в цілому. У фокусі дослідження опиняється сам досвід, а точніше – досвід-межа, тобто досвід переходу, limit-experience, оскільки лише цей аспект повною мірою висвітлює трансформаційний механізм, через який проходить людина під час набуття нею досвіду. Досвід та limit-experience розуміються як певні філософсько-антропологічні концепти, які вміщують в себе, найперше, екзистенційний та онтологічний (включно із феноменологічним) виміри. Досвід та limit-experience є глибоко індивідуальними переживаннями, але вони прокладають шляхи, створюють певну конфігурацію неподільної феноменальної реальності, яка не може бути повністю ізольованою від інших окремих досвідів, бо переживання реальності навколишнього світу та реальності власного буття мають спільне джерело. Кожен індивідуальний досвід і особливо limit-experience завжди мають ускладнення через соціальні зв’язки, що зумовлює особливості у набутті цього досвіду. У процесі постійного переходу феноменальна реальність стає лімінальною зоною, зумовлюючи та позначаючи сутнісну трансформацію людини. Тож досвід завжди прокладає певну межу, поріг (limit) через саму людину, і вона реалізується на цьому порозі між собою попередньою та новою, отже вона постійно переживає limit-experience. Для відображення комплексного розуміння та механізму реалізації досвіду використано антропологічну концепцію А. ван Геннепа, тобто пропонується визнати структурою досвіду порядок обряду посвяти (переходу), який був однією із найважливіших форм буття та самореалізації для людини у традиційних культурах. Приклади з античної та кельтської культурних традицій демонструють, яким чином фіксувалася практика перетинання меж у відповідних суспільствах. Досвід є реальністю; він те, з чого людина виходить зміненою, фактично досвід визнається тотожним концепту limit-experience як постійне перетинання меж і порогів, які забезпечували у традиційних культурах єдність людини і світу. За таких умов жоден інструмент вимірювання, фіксування або опису досвіду не має переваги перед іншими, отже сучасна людина може проходити ті ж самі етапи обрядів посвяти у процесі набуття власного досвіду.Документ Практики себе як механізм управління собою(Видавничий дім "Гельветика", 2023) Городиська, Ольга Миколаївна; Дольська, Ольга Олексіївна; Лобас, Вікторія ВолодимирівнаВ статті пропонується розглянути більш точне розуміння практичної філософії. Знання у такій філософії не є абстрактними, вони є підґрунтям зусиль людини по відношенню до самої себе, тобто життя людини згідно із істиною. За основу були взяті «турбота про себе» (практика себе в традиції Заходу) і тілесно-духовні практики (за традицією Сходу). Було виявлено, що обидві йдуть в одному напрямку, і кожна з них розуміє практичну філософію як самостійний механізм управління і вдосконалення людини за умов когерентного режиму фізичної та духовної напруги та зусиль, що може долати звичну дуальність, бо інакше перед людиною постійно активізується проблема розірваності загальної онтології людського буття. Як елементи культури Сходу і Заходу, філософія М. Фуко і філософія йоги, які розглянуто у роботі, допомогли підтвердити наявність подвійного компоненту «духовне-тілесне» в етиці, а це, в свою чергу, дало наочне розширення розуміння практичної філософії. Тому практична філософія, яка пропонується, є шляхом до розбудови людини: від теоретизування, враховуючи щільність думки, до перебудови фізичного (тілесного) і духовного стану людини, її внутрішнього і зовнішнього єства. Також обґрунтовується необхідність формулювання принципів, відповідно до яких слід будувати будь-які навчальні програми і які треба класти в основу роботи школи як соціальної інституції (на прикладі школи «Asaṅga (असङ्ग) Yoga»), оскільки не маючи розуміння кінцевої мети роботи школи, не можна висувати статус школи як навчального, а отже й виховного закладу, який дійсно виконує свої функції. Тому мова йде про зміст та форми навчання та виховання, основною метою яких має стати сама людина.Документ Проблема набуття досвіду: фізичний та символічний виміри(2022) Городиська, Ольга МиколаївнаВивчаючи досвід необхідно розуміти, як він відбувається, які процеси мають місце в житті людини в цей час, що людина втрачає та отримує у підсумку. Не буде перебільшенням говорити, що людина і є її досвід – вихідний, поточний та фінальний. Також необхідно підкреслити нероздільність фізичного та символічного вимірів набуття людиною досвіду, без розриву переживання з певними матеріальними носіями та часто метафоричними, сповненими образів та знаків діями суб’єкту досвіду.