Кафедри
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/35393
Переглянути
6 результатів
Результати пошуку
Публікація Венчурні інвестиції, як фактор розвитку глобальної економіки, торгівлі та бізнес-структур(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Перерва, Петро Григорович; Сусліков, Станіслав Вячеславович; Матросова, Вікторія Олександрівна; Новік, Ірина ОлексіївнаСтаття аналізує роль венчурного інвестування у формуванні тенденцій та динаміки глобальної економіки, міжнародної торгівлі та бізнес-структур. Основна увага приділяється впливу венчурного капіталу на розвиток інноваційних компаній, що можуть революціонізувати індустрії та сприяти глобальному економічному зростанню. Автори розглядають, як зміни в політиці інвестування та розвиток нових технологій впливають на структуру міжнародної торгівлі, а також обговорюють потенціал венчурного капіталу у виявленні та розвитку технологічних інновацій. Стаття також зосереджується на викликах та ризиках, які пов'язані з венчурним інвестуванням, особливо в контексті високих ризиків втрати капіталу та необхідності ефективного управління інвестиційними проектами. Важливим аспектом аналізу є роль держави в регулюванні венчурного капіталу, забезпеченні законодавчої підтримки та створенні умов для зростання інноваційних стартапів. Автори пропонують рекомендації щодо поліпшення інвестиційного клімату та стимулювання інноваційного розвитку через венчурне інвестування, що може сприяти більшій інтеграції наукових досліджень і розробок у глобальній економіці, торгівлі та функціонуванню міжнародних бізнес-структур. Рекомендації базуються на аналізі поточних тенденцій і мають на меті сприяти створенню міцніших бізнес-структур та підвищенню ефективності міжнародної торгівлі.Документ Дослідження інноваційних змін в розвитку електронного бізнесу(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Шаульська, Лариса Володимирівна; Кобєлєва, Тетяна Олександрівна; Перерва, Петро ГригоровичВ статті проведено наукове дослідження існуючих підходів та до трактування терміну «електронний бізнес» та близьких до нього понять «електронна комерція», «інтернет-торгівля». Запропоновано уточнення цих понять з позицій сучасного стану розвитку електронного бізнесу в світі в цілому і в Україні зокрема. Доведено, що електронний бізнес визначається як вид особливого підприємництва, що здійснюється з використанням інформаційних технологій для ефективного перетворення комерційних зв’язків даного підприємства зі своїми стейкхолдерами з метою покращення ефективності ведення бізнес-діяльності та розвитку бізнес-процесів різних видів. Сформовано сучасну структуру електронного бізнесу, яка включає в себе характерні для сьогодення складові, кожна з яких в певній мірі відтворює певні етапи розвитку електронного бізнесу. Визначено та обґрунтовано три основні етапи еволюції розвитку електронного бізнесу та його технологій. На першому етапі розвитку електронного бізнесу підприємства він повністю інтегрується інтернет-торгівлею, тим самим надаючи можливість інтерактивної взаємодії з споживачами. На другому етапі свого розвитку електронний бізнес інтегрує свої веб-сервери та внутрішні бізнес-системи для впровадження служб та послуг електронної комерції. У системах електронного бізнесу третього етапу розвитку фокус зміщується з постачальника на споживача. Запропонована структура стадій розвитку електронного бізнесу з моменту його започаткування до сучасності в повній мірі відтворює еволюцію цього виду бізнесу.Документ Стратегічне управління розвитком підприємства на засадах інтелектуальної власності(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Кобєлєва, Тетяна Олександрівна; Витвицька, Ольга Данилівна; Перерва, Петро Григорович; Ковальчук, Світлана ВолодимирівнаВ статті доведено, що ефективне управління ресурсами промислового підприємства з використанням інтелектуальних ресурсів є ключовим елементом його стратегії розвитку, незалежно від розміру та позиції на ринку. Підприємства, для яких права інтелектуальної власності є цінним активом, повинні приділяти особливу увагу побудові системи стратегічного управління ними. Це вимагає врахування питання захисту інтелектуальної власності в багатьох процесах управління, належного розподілу завдань і створення організаційних структур, процедур, положень і контрактів, визначення бюджетів і забезпечення професійного персоналу та інструментів. Аналіз існуючих публікацій дозволив зробити висновок про те, що стратегічне управління розвитком – це науково обґрунтований вплив топ-менеджменту на соціально-економічний розвиток підприємства, що забезпечує стійке зростання результатів комерційної діяльності підприємства. Доведено, що формування система управління розвитком підприємств передбачає наявність взаємопов’язаних підсистем. Запропонована низка складових системи управління розвитком промислового підприємств на засадах інтелектуальної власності. Рекомендовано базову стратегію розвитку визначати в залежності від виду моделі ринкової поведінки підприємства, яка багато в чому залежить від рівня (оцінки) зовнішнього потенціалу підприємства: високому потенціалу відповідає наступальна модель поведінки підприємства, низькому потенціалу відповідає захисна ринкова модель поведінки. Визначено, що стратегічними завданнями інтелектуальної власності є: захист від конкуренції: наявність патенту забезпечує підприємству монопольне становище на своєму цільовому ринку на протязі достатньо довгого періоду часу (до 20 років); додатковий захист: деякі патенти розробляються не з метою прямої комерціалізації; уникнення комерційний (ринкових) суперечок: підприємства мають можливість комерціалізувати свої технології на протязі тривалого терміну без наявних загроз зловживання його правами інтелектуальної власності конкурентами; основи для комерційних союзів: знайти ділових партнерів по даній бізнес-діяльності значно легше, коли підприємство має в своєму розпорядженні конкурентоспроможний патентний портфель.Документ Сучасний стан та перспективи розвитку українського ринку інтелектуально-інноваційних технологій(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Кобєлєва, Анна Валеріївна; Перерва, Петро ГригоровичВ статті доведено, що особливостями ринку інтелектуальної власності та інтелектуально-інноваційних технологій є той факт, що його суб’єктами виступають також автори (розробники, правовласники), підприємства та організації, а також держава, яка з використання відповідних правових механізмів здійснює регулювання ринку інтелектуальної власності та інтелектуально-інноваційних технологій. Обґрунтовано, що ринок інтелектуальної власності – це сукупність попиту та пропозиції (продавців та покупців) на результати інноваційно-інтелектуальної діяльності, які охороняються винятковим правом, містять нові знання, уречевлені в об'єктах інтелектуальної власності. Запропоновано схему ринкової комерціалізації інтелектуально-інноваційних технологій та взаємодії основних суб'єктів, які приймають безпосередню участь в цьому процесі. Визначено, що в останній час активність суб’єктів українського ринку об’єктів інтелектуальної власності суттєво зменшилась (2020 рік був в певній мірі провальним за кількістю поданих заявок). Надії на суттєве покращення стану справ в 2021 році за підсумками роботи на протязі 9 місяців 2021 року також не надають особливого оптимізму. За підсумком 9 місяців 2021 року порівняно з відповідним періодом 2020 року загальна кількість заявок на об’єкти промислової власності зросла на 7,5 % за рахунок зростання активності в поданні заявок на винаходи (+7,0 %) та торговельні марки (+12,9%). Кількість заявок на корисні моделі та промислові зразки зменшилася на 23,3 % та 1,4% відповідно. Виявилено багато проблем, що існують в Україні та за кордоном щодо розробки та впровадження інтелектуальних технологій, зокрема об’єктів інтелектуальної власності, у діяльність промислових підприємств та творчих організацій. Незадовільний стан українського ринку інтелектуально-інноваційних технологій та інтелектуальної власності свідчить про те, що вітчизняні підприємства не в повній мірі використовують об’єкти інтелектуальної власності в своїй виробничо-комерційній діяльності. Таке положення справ негативно впливає на ефективність управління, знижує якість продукції та конкурентоспроможність українських підприємств на світовому ринку. Вони відстають від рівня закордонних суб’єктів господарювання за кількістю прийнятих інноваційних рішень та застосованих інноваційних продуктів. Тому, для покращення діяльності промислових підприємств необхідно провести зміни в управлінні інтелектуальної власності.Публікація Формування міжнародної конкурентоспроможності та моделей бізнесу(Національний технічний інститут "Харківський політехнічний інститут", 2020) Перерва, Петро Григорович; Черепанова, Вікторія Олександрівна; Новік, Ірина Олексіївна; Погорєлов, Сергій Миколайович; Синіговець, Ольга МиколаївнаВ статті проведена систематизація історичних та новітніх теоретичних підходів до аналізу конкурентоспроможності на макрорівні і існуючих прикладних методів розрахунку міжнародної конкурентоспроможності. Детально розглянуто пріоритетні моделі європейської концепції інноваційного розвитку бізнесу: бізнес-модель № 1 – створення інвестиційних інститутів, що стимулюють суб`єктів міжнародної фінансової, наукової та промислової діяльності до впровадження інновацій; бізнес-модель № 2 – створення сприятливого середовища для інноваційної економіки; бізнес-модель № 3 - розвиток гуманітарного капіталу та формування в суспільстві загальної інноваційної культури. Доведено, що конкурентоспроможність є складною концепцією, яка визначається безліччю факторів, найбільш прийнятним способом оцінки рівня конкурентоспроможності є використання багатовимірних або складових показників конкурентоспроможності.Документ Методичні рекомендації по розробці організаційної структури управління допоміжними виробництвами(НТУ "ХПІ", 2013) Перерва, Петро Григорович; Погорєлов, Ігор МиколайовичКонкретні цілі і завдання технічного обслуговування і ремонту устаткування на промисловому підприємстві визначають склад необхідних управлінських завдань і вибір організаційної структури управління службою.