Кафедри

Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/35393

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 33
  • Ескіз
    Документ
    Методичні вказівки до лабораторних та практичних робіт з курсу "Хімія і технологія ароматичних сполук"
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Фалалєєва, Тетяна Василівна; Дістанов, Віталій Баламірович; Петров, Сергій Олександрович
    Згідно Постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження Норм часу для розрахунку і обліку навчальної роботи та Переліків основних видів методичної й організаційної роботи викладачів вищих закладів освіти 1 і 2 рівнів акредитації" від 13.03.98 року № 103 лабораторне заняття проводиться зі слухачами, кількість яких не перевищує половини академічної групи. Для здійснення цього виду навчальної роботи виділяється не менше однієї академічної години на лабораторну групу. З окремих навчальних дисциплін припускається поділ половини академічної групи на підгрупи з меншою чисельністю із урахуванням особливостей вивчення цих дисциплін та техніки безпеки. Лабораторні заняття проводяться у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях із використанням устаткування, пристосованого до умов навчального процесу, а зі спецпредметів або зі спецтехніки – у відповідно обладнаних лабораторних аудиторіях. Лабораторна робота – це форма навчального заняття, при якому слухач вищого закладу освіти під керівництвом викладача особисто проводить натурні чи імітаційні експерименти або досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, відповідною апаратурою, оволодіває методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі [1 ]. Основними завданнями лабораторних робіт як форм навчальної роботи у вищих закладах освіти є такі: - поєднати в єдине ціле лекційну форму занять із систематичною самостійною роботою слухачів із підручниками, навчальними посібниками та іншими джерелами; - для того, щоб провести на належному науковому і методичному рівні лабораторну роботу, студентам недостатньо прослухати на цю тему лекцію. Йому слід прочитати і вивчити рекомендовану літературу, підготувати себе до роботи з приладами і установками, вивчити їхню будову, принцип дії, усвідомити мету роботи [2]. Як відомо, всі складні речовини поділяють на неорганічні та органічні. До органічних речовин відносять вуглеводні та їх похідні. В свою чергу органічні речовини поділяють на циклічні, що мають замкнутий вуглеводневий ланцюг та ациклічні які мають не замкнутий ланцюг. Сполуками з сполученими зв'язками називаються такі сполуки, які мають у складі своїх молекул ланцюжок кратних і ординарних зв'язків, що чергуються. До них відносяться: - аліфатичні, що містять подвійні або потрійні зв'язки; - циклічні ароматичні; - циклічні неароматичні і антіароматичні. Ароматичні сполуки характеризуються наявністю ароматичної системи. Часто до ароматичних сполук відносять тільки ті, що мають бензоідну систему зв'язків, тобто арени (бензол і поліциклічні сполуки, побудовані з конденсованих бензольних кілець) і їх заміщені. Один з типів ароматичних сполук – жирноароматичні з'єднання, тобто ароматичні сполуки, що мають аліфатичні ("жирні") заступники. Навчальне видання: методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу "Хімія і технологія ароматичних сполук" для студентів спеціальності 161 "Хімічні технології та інженерія" сприятиме засвоєнню знань, що до хімії і технології ароматичних сполук, надбанням навиків синтезу ароматичних сполук, роботі в лабораторії з агресивними речовинами, розрахунку необхідної кількості і концентрації агентів, та виходу продукту реакції, містить рекомендації, щодо роботи над індивідуальним розрахунковим завданням.
  • Ескіз
    Документ
    Методичні вказівки до практичних робіт з курсу "Зелена хімія"
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Петров, Сергій Олександрович; Фалалєєва, Тетяна Василівна
    В умовах лінійної економіки з однооборотним використанням продукції, продукти вживаються, а потім утилізуються — такий підхід позбавляє нас доступу до все ще цінних природних ресурсів, що часто виснажуються, призводячи до ще більшого забруднення навколишнього середовища. Сучасним пріоритетом є технології замкнутого циклу, коли весь життєвий цикл продукту спроектований таким чином, щоб зменшити кількість відходів та рівень забруднення навколишнього середовища. При цьому компоненти процесу, відходи та залишки повинні максимально використовуються повторно, або уловлюватися та перероблятися різними способами. Все йде на переробку, що призводить до регенерації, яка спостерігається в природних екосистемах. Відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, хімічних сполук, що утворилися під час виробництва продукції або виконання робіт і втратили повністю або частково вихідні споживчі властивості. Відходи споживання - вироби та матеріали, що втратили свої споживчі властивості внаслідок фізичного чи морального зносу. Відходи виробництва та споживання є вторинними матеріальними ресурсами, які можуть повторно використовувати у народному господарстві [1]. Спеціаліст в галузі хімічних технологій та інженерії повинен мати навички розробляти і реалізовувати проекти, що стосуються технологій та обладнання хімічних виробництв, беручі до уваги цілі, ресурси, наявні обмеження, соціальні та економічні аспекти та ризики з метою забезпечення безпеки персоналу та навколишнього середовища під час професійної діяльності у сфері хімічної інженерії. Навчальне видання: методичні вказівки до практичних робіт з курсу "Принципи зеленої хімії", "Принципи "Зеленої" хімії та технологій", а також "Зелена хімія" для студентів спеціальності 161 "Хімічні технології та інженерія" сприятиме засвоєнню знань, що до здатності проектувати хімічні процеси з урахуванням технічних, законодавчих та екологічних обмежень, використовувати знання з теоретичних основ хімії, технології органічних сполук, харчових добавок та косметичних засобів для вирішення професійних проблем та принципів зеленої хімії.
  • Ескіз
    Документ
    Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу "Хімія і технологія синтетичних лікарських сполук"
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Фалалєєва, Тетяна Василівна; Жирнова, Світлана Вікторівна; Петров, Сергій Олександрович; Тімофєєв, С. В.
    Лікарські синтетичні речовини – одержані синтезом хімічні сполуки, що мають лікувальні властивості. Сучасна медицина широко використовує біологічно активні, переважно органічні лікарські синтетичні речовини у вигляді хіміко-фармацевтичних препаратів. Завдяки розвитку хімії і біології, починаючи з другої половини XIX століття, були створені умови для одержання екстрактів лікувальних препаратів, активніших за лікарську сировину (рослинного або мінерального походження), з якої їх виробляють. Лікарські активні сполуки, що виділяються з рослинної сировини та очищені відповідним чином від баластних речовин, розподіляють на дві групи: новогаленові (наприклад, препарат конвалії – конвазид, горицвіту – адонізид) алкалоїди (морфін, кофеїн, кокаїн, ефедрин, хінін, атропін тощо). Встановлення хімічної будови цих речовин зробило можливим використовувати їх як вихідні сполуки для синтезу нових лікарських синтетичних речовин, що мають цінні лікувальні властивості. Наприклад, з морфіну було одержано діонін і кодеїн, а з останнього – гідрокодон, з теоброміну – діуретин, з ерготоксину й ерготаміну – їх дигідропохідні тощо. Тепер для більшості алкалоїдів, уживаних у медицині, винайдено синтетичні замінники, що часто мають більш ефективні терапевтичні властивості. Наприклад, промедол та ізопромедол замінюють морфін, бігумаль та акрихін – хінін, новокаїн і совкаїн – кокаїн, метилкофеїн – кофеїн, дитилін – курарин, фосфакол – пілокарпін, прозерин – езерин тощо. У зв’язку з швидким зростанням хімічної промисловості в медицину почали широко впроваджуватися лікарські синтетичні речовини, незабаром виробництво їх перетворилось в окрему галузь промисловості синтетичних хіміко-фармацевтичних препаратів. Цьому сприяли досягнення хімії, фармацевтичної хімії, фармакології і терапії, зокрема експериментальної. Вивчення дії лікарських синтетичних речовин на організм дало можливість встановити ряд закономірностей зв’язку між хімічною будовою й фармакологічним впливом різних груп лікарських синтетичних речовин, синтезувати речовини з певним фармакологічним ефектом. З багатьох варіантів синтезованих речовин відбирали найцінніші і найефективніші препарати. Так, наприклад, з 500 синтезованих похідних барбітурової кислоти відібрано 15-18 речовин, з 6000 сульфамідів – близько 20 [1 ]. Лікарські синтетичні речовини стали найчисленнішою групою лікарських речовин, уживаних у сучасній медицині. Існує кілька різних класифікацій лікарських синтетичних речовин. У деяких випадках застосовують хімічну класифікацію на неорганічні сполуки (за групами періодичної системи елементів) і органічні сполуки – вуглеводні, спирти та ефіри, феноли, альдегіди й кетони, карбонові кислоти та їх ефіри, елементоорганічні сполуки (сірки, фосфору, арсену, стибію, ртуті), аміносполуки й аміди, барвники, гетероциклічні сполуки, алкалоїди, вуглеводи і глікозиди, гормони, вітаміни, антибіотики. Недоліком такої класифікації є необхідність розглядати в одній і тій самій групі сполуки з різним фармакологічним ефектом. Більш поширені змішані класифікації, в основу яких покладено подібність фармакологічного ефекту, але деякі речовини доводиться виділяти в окремі групи за хімічною ознакою (наприклад, сульфаміди, ртутні сечогінні, барвники). За цією класифікацією в одну й ту саму групу входять речовини, що мають різну хімічну будову.
  • Ескіз
    Документ
    Наукова та педагогічна спадщина професора хімії Івана Красуського в історіографії
    (Громадська наукова організація "Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління", 2023) Зекунов, Іван Станіславович; Журило, Дмитро Юрійович; Кабачек, Володимир Вікторович
    Метою статті є відображення біографії професора хімії Івана Адамовича Красуського в науковій літературі. У статті вперше зроблено огляд основних праць, в яких розглянуто найважливіші віхи професійної та політичної діяльності професора хімії Івана Красуського. У статті виконано періодизацію історіографії даного питання, систематизовано основні напрями досліджень радянських і сучасних дослідників, в яких йдеться про відомого викладача та науковця, ім’я якого тривалий час замовчувалося в радянський період. Автори приходять до висновку що аналіз основних етапів професійної діяльності видатних вчених через використання різноманітних джерельних комплексів є перспективним дослідницьким напрямком та дає підстави стверджувати, що в сьогоднішніх умовах, при втраті та недоступності чималої кількості архівних зібрань, є повністю виправданим при відтворенні основних віх професійної діяльності. Дослідження наукового доробку вченого дозволяє окреслити не лише коло його наукових інтересів, але й визначити його співробітників, встановити наукові зв'язки, географію професійної діяльності, оцінити внесок у світову науку.
  • Ескіз
    Документ
    Методичні вказівки з розвитку мовленнєвих навичок у курсантів 1-2 курсів РХБЗ та ЕБ факультету ВІВТ НТУ "ХПІ" за темами: "Хімія", "Екологія", "Захист навколишнього середовища"
    (2021) Гармаш, Сергій Володимирович; Садковська, Валерія Анатоліївна; Шеїна, Лариса Олександрівна
    Метою методичних вказівок є розвиток у курсантів 1-2 курсів РХБЗ та ЕБ факультету (факультет радіаційного, хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки) Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ» мовленнєвих навичок за темами: «Хімія», «Екологія», «Захист навколишнього середовища», що сприятиме подальшому поповненню їхнього лексичного запасу загального вжитку, лексики професійного спрямування та підготовці курсантів до мовного тестування.
  • Ескіз
    Документ
    Важливість вивчення природничих дисциплін, фізики, хімії майбутніми інженерами у профільних закладах вищої освіти
    (Scientific Publishing Center "Sci-conf.com.ua", 2020) Соколова, Тетяна Володимирівна
    Pозглянуто питання важливості вивчення природничих дисциплін, таких як фізика, хімія, майбутніми інженерами у профільних закладах вищої освіти.
  • Ескіз
    Документ
    Використання сучасних технологій навчання у процесі підготовки бакалаврів з машинобудування
    (Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, 2018) Асєєва, Ірина Володимирівна; Волобуєв, Максим Миколайович; Мельник, Тамара Василівна
    Розглянуто вплив сучасної інноваційної навчальної діяльності в технічному університеті на ефективність підготовки майбутніх бакалаврів машинобудівних спеціальностей. Висвітлено види та класифікацію педагогічних інноваційних технологій, які набули поширення в практиці викладання загальної хімії. Обґрунтовано, що використання інноваційних педагогічних технологій у навчальному процесі сприяє розвитку творчих здібностей студенті. Доведено, що формування базової професійної компетентності бакалаврів у процесі вивчення природничо-наукових дисциплін є обґрунтованою потребою суспільства в забезпеченні якісної підготовки конкурентоспроможних фахівців.
  • Ескіз
    Документ
    Становлення хімічних досліджень у Харківському практичному технологічному інституті (Харківському технологічному інституті імператора Олександра ІІІ) наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
    (Національна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України, 2019) Гутник, Марина Валеріївна; Ткаченко, Світлана Сергіївна
    Показано зародження вищої технічної школи у Слобідській Україні в останній чверті ХІХ ст. на прикладі Харківського практичного технологічного інституту (1885 р.). На час відкриття ХПТІ Харків стає одним із важливих промислових центрів півдня Російської імперії. Були розвинені: цукробурякова промисловість, винокуріння, пивоваріння та солеваріння. Наявність багатої сировинної бази спонукала до відкриття перспективних видів виробництв: маслоробного, олійницького, шкіряного, миловарного, клеєварного, паперового, фаянсового. Саме ці напрями промисловості визначили пріоритет у підготовці фахівців хімічного відділення інституту. Відразу було створено матеріально-технічну базу хімічного відділення – лабораторії, майстерні та перші кафедри. На початковому етапі організація навчального процесу відбувалася за прикладом Петербурзького технологічного інституту. На молодших курсах слухачі хімічного відділення вивчали теоретичні дисципліни фундаментальних, прикладних і технічних наук у комплексі з практичними заняттями у хімічних лабораторіях й майстернях. На старших курсах центральне місце у викладанні займали прикладні дисципліни та проектування з них. Впродовж перших років функціонування Харківського технологічного інститут (назва закладу з 1898 р.) спостерігався потуж ний вплив досягнень у галузі хімії та хімічної технології європейської наукової школи, насамперед німецької. Завдяки стажуванню провідних викладачів ХТІ у наукових центрах Європи тривав постійний обмін новітньою інформацією.
  • Ескіз
    Документ
    Слідами CHORNOBYL
    (ТОВ "Друкарня Мадрид", 2019) Мінакова, Ксенія Олександрівна; Петров, Сергій Олександрович; Радогуз, Сергій Анатолійович; Сокол, Євген Іванович; Томашевський, Роман Сергійович; Лазуренко, Олександр Павлович; Сінческул, Олександр Леонідович; Лаврова, Інна Олегівна; Шестопалов, Олексій Валерійович; Ільїнська, Ольга Ігорівна; Зайцев, Роман Валентинович
    Посібник підготовлено колективом авторів з різних наукових та освітніх галузей як цикл уроків міждисциплінарного освітнього проекту "Слідами CHORNOBYL". На прикладі Чорнобильської техногенної катастрофи розглянуто фізичні та енергетичні основи роботи атомного реактора, хімічні та екологічні заходи з ліквідації наслідків аварії, а також її історичне та наукове значення. Посібник містить ілюстрації, довідкові дані у формі таблиць та схем, питання для самоперевірки та літературу для подальшого ознайомлення з матеріалом. Для вчителів природничих дисциплін та учнів старших класів закладів середньої загальної освіти.
  • Ескіз
    Документ
    Алюміній. Історія відкриття
    (Центр пам'яткознавства Національної Академії Наук України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, 2014) Гутник, Марина Валеріївна