Кафедри
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/35393
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Розвиток електрики в Україні: внесок професора М. А. Артем'єва в реалізацію практичних проєктів(Національна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України, 2023) Гутник, Марина Валеріївна; Тверитникова, Олена ЄвгенівнаРозглянуто внесок професора М. А. Артем’єва у розбудову досліджень у галузі електрики та впровадження його винаходів у практику. Подано маловідомі факти біографії вченого, зокрема щодо його родини. Уточнено дату народження науковця та зроблено аналіз біографічних публікацій, в яких виявлено значні розбіжності з біографічними даними, що їх надавав сам професор в автобіографіях. Закінчивши технічний заклад у Російській імперії, майбутній науковець відправився на подальше навчання до Німеччині. У Вищій технічній школі Берліну опановував нову для себе науку – електрику, під керівництвом відомого електротехніка Адольфа Слабі. За активної підтримки свого керівника Микола Артем’єв виконував розрахунки та здійснював проєкти на різні електротехнічні споруди. Подальшого практичного досвіду набував наелектротехнічному заводі Сіменса і Гальське у Санкт-Петербурзі, де завідував технічним бюро. Науковець був постійним учасником загальноросійських електротехнічних з’їздів. Провадив активну популяризаторську роботу з новітніх на той час досягнень та винаходів у галузі електротехніки. Визначено, що більшість електротехнічних підприємств на початку ХХ ст. знаходилися у володінні іноземного капіталу. До 90 % енергоринку імперії було «окуповано» німцями та бельгійцями. Науковці Російської імперії намагалися змінити цю ситуацію через численні клопотання до уряду. Саме М. Артем’єв був одним із членів комітету з розробки законопроєкту про організацію передачі електрики на значні відстані. Окрім роботи у з’їздах науковець часто представляв результати свої винаходів на шпальтах журналу «Електрика». Зокрема, у 1902 р. доволі детально наведено опис сконструйованого ним захисного костюму. Разом із тим показано педагогічну діяльність професора у Київському політехнічному інституті, у якому науковець викладав упродовж 11 років. Стверджується, що професор М. Артем’єв був організатором та Головою Південно-західного товариства електротехніків. Цю організацію було створено за аналогією з Асоціацією німецьких інженерів-електриків, членом якої також був науковець. Професор також брав активну участь у розбудові електротехнічної мережі у Києві, Харкові, Таганрозі, Петрограді та інших міст Російської імперії. Чималий пласт досліджень науковця стосувався упроваджень досягнень електрики у сільське господарство. Наведено дані щодо його діяльності з інтенсифікації життєдіяльності рослин. М. А. Артем’єв був розробником спеціальної лабораторії штучного клімату, а також запропонував проєкт створення спеціального електроізольованого поля для стимулювання росту насіння рослин.Документ Значення технічних об'єднань у науково-технічному поступі в Україні наприкінці XIX - на початку XX ст. (на прикладі Південно-Російського товариства технологів та Київського політехнічного товариства інженерів і агрономів)(Видавнича група "Наукові перспективи", 2023) Радогуз, Сергій АнатолійовичСтаття досліджує процес становлення, значення та наслідки функціонування науково-технічних товариств в Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Встановлено умови формування середовища для обміну науковими та прикладними здобутками серед учених, дослідників та інженерів. Приділено увагу популяризації технічних та наукових досягнень поміж широкого загалу населення через організацію лекцій, виставок, конференцій, а також видання наукових-практичних журналів та збірників. Стаття також висвітлює значущий етап у науково-технічному розвитку України – відкриття Харківського практичного технологічного інституту. Зазначається, що ця подія спонукала створення Південно-Російського товариства технологів, науково-просвітницької організації, яка об'єднала випускників та викладачів цього навчального закладу і забезпечила інженерам та технологам України можливість професійної комунікації та обміну новітніми здобутками й знаннями. Досліджено історію створення часопису "Вісті Південно-Російського товариства технологів," який виходив у період 1896–1917 рр. Встановлено, що цей журнал став важливим науково-технічним періодичним виданням. Досліджуючи епоху через призму діяльності таких товариств як Південно-Російське товариство технологів та Київське політехнічне товариство інженерів і агрономів, стаття висвітлює їхні внески у розвиток технічної науки та практики в Наддніпрянській Україні. Підкреслюється роль цих об'єднань у стимулюванні та підтримці промислового розвитку на місцях та їхній внесок у розвиток технічних галузей. Вказано на унікальні ініціативи, як то організація Харківського жіночого політехнічного інституту та Гуртка винахідників у Києві, які сприяли розширенню доступу до освіти і науки та розвитку рівності у суспільстві. Незважаючи на виклики і перешкоди обидва об’єднання залишалися активними протягом всього свого існування до 1917 р. і лише подальші криваві події і суспільні зміни вплинули на їх зникнення. Загалом обидва товариства грали суттєву роль у розвитку інновацій та сприянні науковим досягненням, що робить їх історію важливими віхами в науково-технічному поступі в Україні на початку ХХ століття.Документ Директори (ректори) вищих технічних навчальних закладів кінця XIX – першої половини XX ст. – плеяда визначних учнів та соратників професора В. Л. Кірпічова(Державний університет інфраструктури та технологій, 2018) Радогуз, Сергій Анатолійович; Скляр, Володимир МиколайовичУ статті висвітлено організаційну діяльність учнів та послідовників першого директора ХПТІ та КПІ професора В. Л. Кирпичова. З'ясовано внесок ученого у підготовку професорсько-викладацьких та управлінських кадрів для вищої технічної школи. Вказано на принципи, якими він керувався при їхньому підборі. Встановлено масштабність впливу діяльності вченого на загальний поступ технічної освіти і науки у другій половині ХІХ – початку ХХ ст.