2020
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/44964
Переглянути
5 результатів
Результати пошуку
Документ Особливості управління гіпердинамічними проєктами(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Флис, Ігор МихайловичПроаналізовано роль і місце проєктів у різних галузях суспільної і виробничої діяльності, життєвий цикл яких вимірюється декількома добами або годинами. Прикладом таких специфічних проєктів є вирішення завдань у царині національної безпеки й оборони держави (бойові дії у збройних конфліктах, повноцінні військові операції), ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій (масштабні лісові пожежі, паводки, цунамі, техногенні катастрофи), а також в інших галузях суспільної діяльності (в аграрній галузі, у будівельній індустрії, на транспорті). Такі специфічні проєкти мають усі характерні їм атрибути: обмежений у часі та ресурсах, неповторний (унікальний) та одноразовий процес. Ідентифіковано роль і значення специфічних проєктів, тривалість впровадження яких вимірюється декількома добами або годинами у загальній класифікації. Запропоновано специфічні проєкти класифікувати за їх життєвим циклом на чотири групи: довготривалі, тривалістю від одного до декількох років, короткотривалі, тривалістю від одного місяця до одного року, динамічні, тривалістю від декількох діб до одного місяця, та гіпердинамічні, тривалістю від декількох годин до однієї-трьох діб. Проаналізовано особливості управління гіпердинамічними проєктами та сформульовано основні його принципи: чіткість поставлення та однозначність розуміння задачі (бойової, оперативно-тактичної, виробничої), цілковите усвідомлення її усіма виконавцями на усіх фазах проєкту; оперативність і досконалість виконання всіх підготовчих робіт (всебічне забезпечення проєкту всіма необхідними засобами і ресурсами), та активної фази гіпердинамічного проєкту (вогневе ураження противника у бою, гасіння пожежі, ліквідація аварії або наслідків катастрофи, збирання урожаю у стислі агротехнічні строки, перевезення вантажів, ремонт інженерної мережі тощо); високий рівень фаховості та найвищий вольовий рівень відповідальності за виконання своїх штатних обов’язків під час роботи (бойової, оперативно-тактичної, виробничої) у виконавців гіпердинамічного проєкту на усіх рівнях надбудови; професійна підготовленість та моральна підтримка цілеспрямованості та дисциплінованості всіх виконавців гіпердинамічного проєкту в процесі його реалізації, незважаючи на активний вплив ризиків, серед яких головний – ймовірні загрози здоров’ю та самому життю; чіткість і неперервність роботи системи управління у процесі реалізації гіпердинамічного проєкту, що забезпечується, в першу чергу, підтриманням безвідмовної роботи систем комунікації (зв’язку) їх дублюванням або багатократністю; ідентифікація всіх можливих ризиків, реакція на них та її відслідковування у процесі виконання гіпердинамічного проєкту, особливо при високоймовірних загрозах для здоров’я і життя виконавців; неперервний контроль виконання усіх етапів гіпердинамічного проєкту, оперативне прийняття рішень і невідкладне внесення всіх відповідних коректур (подача розпоряджень і команд підлеглим в організаційно-штатній структурі управління персоналом за допомогою засобів комунікації). Наступним етапом наших досліджень вважаємо обґрунтування класифікації за тривалістю проєктів та аналіз інтенсивності споживання виділених (запланованих) ресурсів для їх реалізації.Документ Методологічні аспекти створення цифрового університету(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Єгорченкова, Наталія Юріївна; Тесля, Юрій Миколайович; Хлевна, Юлія Леонідівна; Кичань, Ольга МиколаївнаЗапропоновано методологічну концепцію управління проєктами перетворення вітчизняних закладів вищої освіти (ЗВО) в цифрові університети. Представлено концептуальні основи управління проєктами діджиталізації ЗВО. В основі концепції є єдиний цифровий простір, який включає: цифрове середовище, інструменти його формування, інструменти використання цифрового середовища, організаційні засади цифрової трансформації, методологія управління проєктами діджиталізації. Показано, що успіх цифрової трансформації ЗВО напряму залежить від ефективності організації процесів управління проєктами діджиталізації. А для цього необхідна розробка проблемно-орієнтованої методології управління проєктами. Встановлено, що жодна з існуючих методологій не підходить під умови проєктів діджиталізації ЗВО. Сформовано області знань з позицій формування та впровадження методології під проєкти діджиталізації ЗВО. А саме, управління психологією змін, управління впровадженням, управління методологічною зрілістю, управління інформаційним середовищем проєктів діджиталізації ЗВО, управління впливами. Результатом застосування концепції управління проєктами діджиталізації ЗВО є формування та впровадження методології управління проєктами, що інтегрує інструменти, процеси, знання існуючих методологій управління проєктами з умовами реалізації ІТ процесів у ЗВО. Запропоновані організаційні засади діджиталізації закладів вищої освіти, в основі яких специфічна для таких закладів проєктно-орієнтована організаційна структура – офіс цифрової трансформації. Визначені структура та функції такого офісу. Показано, що ефективне його функціонування можливе тільки при застосуванні підходу «management by the projects» (управління через проєкти). Досліджено процеси закладів вищої освіти з позицій готовності до застосування методологій управління проєктами діджиталізації. Наведено приклади проєктів діджиталізації Національного авіаційного університету.Документ Вплив впровадження біадаптивного управління і форсайту на розвиток компетентності(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Тімінський, Олександр Георгійович; Войтенко, Олександр Степанович; Чернова, Людмила Сергіївна; Чернова, Любава СергіївнаОписана проблематика біадаптивного управління на основі форсайту і її вплив на компетентність персоналу проєктно-орієнтованої організації. Проаналізовано літературні джерела, що стосуються тематики дослідження. Виділена невирішена раніше частина проблеми. Сформульовано завдання, які повинні вирішувати моделі біадаптивного управління. Біадаптивність визначена як взаємна адаптація системи проєктного управління та системи операційного управління проєктно-орієнтованою організацією одна під іншу. Охарактеризовані моделі і методи форсайту для використання в біадаптивному управлінні проєктно-орієнтованими організаціями. Форсайт охарактеризований як стратегічне прогнозування розвитку проєктно-орієнтованих організацій з виділенням цінностей і вигід на основі проведення експертних оцінок. Запропоновано організаційну структуру для впровадження біадаптивного управління на основі форсайту. В організаційній структурі запропоновані три типи зв'язків – зв'язки функціонального підпорядкування, ієрархічні зв'язки біадаптивного управління і крос-ієрархічні зв'язки біадаптивного управління. В організаційну структуру запропоновано включити дві нові ролі – менеджер з біадаптивного управління і форсайт-менеджер. Запропоновано доповнення до функціоналу ролей, задіяних в проєктному та операційному управлінні проєктно-орієнтованих організацій. У цьому контексті охарактеризовані ролі директора з проєктного управління (голови проєктного офісу), ІТ-директора, HR-менеджера проєктного офісу. Описано впровадження біадаптивного управління в роботу проєктно-орієнтованих організацій. Виділено характеристики проєктно-орієнтованих організацій, які зазнають змін внаслідок впровадження біадаптивного управління на основі форсайту. Проаналізовано їх динаміку. Охарактеризовано вплив запропонованого підходу на компетентність проєктно-орієнтованої організації. Зроблено висновок про ефективність запропонованого підходу. Описано перспективи подальших розвідок в обраному напрямку.Документ Механізм проектно-орієнтованого управління освітньою діяльністю закладів вищої освіти(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Пітерська, Варвара Михайлівна; Логінов, Олег Володимирович; Логінова, Лілія ВолодимирівнаПредметом дослідження в статті є методи, моделі і механізми управління освітньою діяльністю закладів вищої освіти. Мета роботи – розробка механізму проектно-орієнтованого управління освітньою діяльністю закладів вищої освіти. В статті вирішуються наступні завдання: проведення аналізу сучасних теорій і практики управління освітньою діяльністю закладів вищої освіти; формування концепції управління освітньою діяльністю в системі проектно-орієнтованого управління закладами вищої освіти; розробка механізму розподілу завдань по підрозділах проектно-орієнтованого закладу вищої освіти. Використовуються такі методи: методи управління проектами та програмами, теорія систем і системного аналізу. Отримано наступні результати: розроблено механізм розподілу завдань по підрозділах проектно-орієнтованого закладу вищої освіти, що дозволяє організовувати виконання завдань, забезпечуючи інтегрований розгляд мережевих моделей проектів закладів вищої освіти. Запропонований показник оцінки ступеня формування проектно-орієнтованого закладу вищої освіти, який, на відміну від існуючих підходів, базується на чіткій оцінці кількості специфічних, з елементами унікальності завдань в системі проектно-орієнтованого закладу вищої освіти. При цьому елементами унікальності володіють як проекти розвитку, так і проекти, що охоплюють поточну діяльність.Документ Використання моделі франчайзингу для управління інноваційними проєктами на основі ціннісного підходу(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Морозов, Віктор Володимирович; Коломієць, Анна Степанівна; Кальніченко, Олена ВолодимирівнаРозглянуті питання застосування системи знань з управління інноваційними проєктами та програмами до стимулювання та покращення інноваційної діяльності в Україні шляхом аналізу причин слабкого розвитку інновацій та пошуку шляхів покращення цього стану. Визначено та проаналізовано основні напрями проведення інноваційної діяльності вітчизняних підприємств, причини невдач з виведення нових продуктів на ринок. Виділено типи інновацій, за якими здійснюється інноваційна діяльність на таких підприємствах. Вказано на майже повну відсутність застосування проєктного підходу до інноваційної діяльності. При цьому зауважується, що традиційні методології управління проєктами на основі систем цінностей не в повній мірі дозволяють ефективно проводити управління інноваційними проєктами внаслідок їх значної складності та ризикованості. Це призводить до необхідності пошуку нових підходів, які б враховували специфіку складних інноваційних проєктів та програм розвитку, їх елементів, характеристик та параметрів зв’язків. Розглянуті питання розробки та застосування нових моделей до управління інноваційними проєктами на основі ціннісного підходу. Для цього запропоновано використовувати модель наукового співробітництва на базі франчайзингу з точки зору максимізації цінностей усіх зацікавлених сторін проєкту та програми, що ґрунтується на комплексному системному підході до визначення стану діяльності в інноваційному проєкті. Запропонована структурна схема взаємодії з зовнішнім оточенням при реалізації інноваційних проєктів, що є концептуальною моделлю цього дослідження. На основі цієї моделі та схеми інноваційного об’єднання запропонована математична модель визначення цінностей учасників та зацікавлених сторін інноваційного проєкту або програми на всіх етапах функціональної взаємодії в межах ініційованої проєктної діяльності.