Вісники НТУ "ХПІ"
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2494
З 1961 р. у ХПІ видається збірник наукових праць "Вісник Харківського політехнічного інституту".
Згідно до наказу ректора № 158-1 від 07.05.2001 року "Про упорядкування видання вісника НТУ "ХПІ", збірник був перейменований у Вісник Національного Технічного Університету "ХПІ".
Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" включено до переліку спеціалізованих видань ВАК України і виходить по серіях, що відображають наукові напрямки діяльності вчених університету та потенційних здобувачів вчених ступенів та звань.
Зараз налічується 30 діючих тематичних редколегій. Вісник друкує статті як співробітників НТУ "ХПІ", так і статті авторів інших наукових закладів України та зарубіжжя, які представлені у даному розділі.
Переглянути
4 результатів
Результати пошуку
Документ Теоретико-концептуальні засади фінансово-економічного потенціалу промислового підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Труніна, Ірина Михайлівна; Глазунова, Ольга ОлександрівнаУ статті досліджено теоретико-концептуальні засади дефініції «фінансово-економічного потенціалу» як ключової категорії при забезпеченні стабільного функціонування вітчизняних промислових підприємств за сучасних трансформаційних змін бізнес-середовища. Вказано на необхідності аналізу думок науковців щодо визначення таких понять як «фінансовий потенціал» і «економічний потенціал». Особливу увагу приділено ролі фінансового потенціалу як складової економічного. Встановлено, що фінансовий потенціал характеризується не лише сукупністю фінансових ресурсів, але й передбачає їх ефективне використання для досягнення стратегічних цілей, а також забезпечення стабільності у довгостроковій перспективі. Визначено, що економічний потенціал суб’єкта господарювання є комплексним поняттям, яке охоплює виробничі можливості, інноваційний потенціал, кадрові ресурси, ринкові можливості та інші чинники, що впливають на конкурентоспроможність та здатність до адаптації до змін. Це підкреслює актуальність і значимість фінансово-економічного потенціалу як інструменту управлінського аналізу та прийняття рішень, особливо в умовах нестабільності та трансформацій. Деталізація цих понять дозволила виявити їх сутність та взаємозв’язок, що є ключовим для вдосконалення стратегічного управління і планування у реальному секторі економіки. Шляхом систематизації різноманітності наукових поглядів до трактування фінансово-економічного потенціалу виявлено їх основні переваги та недоліки у рамках ресурсного, функціонального, системного, соціально-спрямованого, перспективного, результативного та інтегрованого (комплексного) підходів. Поглиблено розуміння фінансово-економічного потенціалу виокремлення реалізованої складової (яка вже використовується підприємством) та резервної (яку можна активувати в майбутньому), що є важливим для прийняття управлінських рішень та стратегічного планування. На основі врахування усіх аспектів та висновків удосконалено та сформульовано авторське визначення фінансово-економічного потенціалу промислового підприємства.Документ Адаптивні стратегії формування потенціалу промислового підприємства(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Гришко, Наталя Євгенівна; Глазунова, Ольга ОлександрівнаУ статті досліджено теоретико-концептуальні засади адаптивних стратегій формування потенціалу промислового підприємства. Встановлено, що сталий розвиток господарюючих суб’єктів та ефективне формування їх потенціалу забезпечується лише при реалізації інтегрованих сценаріїв адаптивної стратегії, що передбачає прийняття економічних рішень для уникнення впливу негативних впливів і активного сприяння позитивним чинникам, оскільки лише за цих умов досягається максимальна доступність ресурсів, що дозволяє розвивати конкурентні переваги та потенціал. Виявлено особливості адаптивної стратегії суб’єктів господарювання, які відображають цільність, динамічність, системність, комплексність, мультифакторність, варіативність, системність, ризик-орієнтованість цього поняття. Визначено основні чинники впливу на формування потенціалу промислового підприємства. До екзогенних чинників віднесено вплив технологічних, соціально-політичних, нормативно-правових, міжнародних, виробничих, комерційних, фінансових, природно-екологічних, демографічних, геополітичних умов. До ендогенних враховано вплив критеріїв стратегії окремих функціональних сфер (маркетинг, виробництво, кадри, фінанси, наукові дослідження та розробки), розподіл ресурсів та структуру капіталовкладень, наявну систему нівелювання ризиків, особливості технологічного процесу тощо. Зазначено проблеми формування потенціалу підприємства, серед яких ризик дефіциту будь-якого виду ресурсів, залежність від якості логістичних мереж, обмежені можливості щодо залучення коштів, недостатній обсяг попиту та пропозиції на внутрішньому ринку, недостатня забезпеченість кадрами високої кваліфікації, порушення ритмічності виробництва, висока невизначеність на внутрішньому та зовнішньому ринках, пов’язана з його нестабільністю, а також недосконалістю законодавчої бази. Для вирішення та нівелювання негативних наслідків вищезазначених проблем запропоновано фокусування на можливостях використання адаптивних стратегій та наведено їх систематизацію із виокремленням стратегій кастомізації, інтеграції, реінжинірингу, диверсифікації, поглинання та концентрації. Отримані результати дозволяють підвищити обґрунтованість прийнятих рішень щодо формування потенціалу підприємства шляхом вибору адаптивної стратегії у специфічних умовах невизначеності.Документ Витрати на якість продукції інноваційно–активних підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Скрипнюк, Катерина Олександрівна; Глазунова, Ольга Олександрівна; Колісник, Анастасія ОлександрівнаУ новітніх умовах господарювання успішна інтеграція України у світовий економічний простір можлива лише за умови підвищення конкурентоспроможності вітчизняних промислових підприємств. Підвищення конкурентоспроможності на мікрорівні сприятиме підвищенню конкурентоспроможності національної економіки України в цілому. Одним з головних чинників забезпечення високих конкурентних позицій на внутрішньому та зовнішньому ринках є якість продукції підприємства. В сучасних конкурентних умовах якість продукції є чинником конкурентоспроможності підприємства. Чим вище якість, тим більше задоволені вимоги споживачів продукції. Запровадження на промисловому підприємстві системи підвищення рівня якості продукції вимагає додаткового фінансування. Управління витратами на якість – передумова формування ефективної системи забезпечення якості продукції підприємства. У статті досліджено поняття «витрати на якість» усучасній науковій економічній літературі. Проведено аналіз наявних підходів до класифікації витрат на якість продукції підприємств. Визначено якість продукції промислових підприємств одним з основних чинників підвищення їх конкурентоспроможності, а також підвищення конкурентоспроможності національної економіки України на світовому ринку. Узагальнено класифікацію витрат в системі управління якістю продукції промислового підприємства. Оцінено ефективність системи управління витратами на якість продукції промислових підприємств шляхом аналізу динаміки кількості інноваційно-активних промислових підприємств України. Визначено проблеми впровадження системи управління витратами на якість продукції промислових підприємств.Документ Промислові інновації: механізм управління з урахуванням стадій їх життєвого циклу(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Маслак, Ольга Іванівна; Гришко, Наталя Євгеніївна; Глазунова, Ольга Олександрівна; Гришко, Богдан ВолодимировичДослідження механізмів управління промисловими інноваціями з урахуванням стадій їх життєвого циклу є надзвичайно актуальним і важливим завданням на шляху розв’язання проблем переходу підприємств до інноваційної моделі розвитку. Інноваційна діяльність підприємства спрямована на створення і залучення із зовнішнього середовища таких інновацій, які б сприяли підвищенню його конкурентоспроможності, зміцненню ринкових позицій, забезпечували перспективи розвитку. У зв’язку з цим виникає об’єктивна необхідність у переосмисленні на теоретичному та практичному рівнях ролі механізмів управління інноваціями з урахуванням стадій життєвого циклу для сучасної української економіки та її перспектив. Метою статті є формування механізму управління промисловими інноваціями з урахуванням їх життєвого циклу. Проблеми у сфері інноваційного розвитку настільки різноманітні та складні, що необхідні подальші дослідження у цій площині, які б включали комплексний аналіз механізмів управління інноваціями у непростих соціально-політичних та економічних умовах розвитку національної економіки та забезпечували економічну безпеку підприємств. Розвиток та функціонування інновацій та інноваційних процесів підприємства неможливо без створення механізму управління інноваційною діяльністю, яка контролювала би всі складові даного виду діяльності, враховуючи окремі стадії життєвого циклу продукції, як на стратегічному та і оперативному рівнях. Інноваційна діяльність потребує системного управління за допомогою механізму, який повинен бути елементом загального стратегічного механізму управління підприємством, який враховує особливості окремих стадій життєвого циклу промислової продукції. Запропонований в статті механізм управління промисловими інноваціями, який враховує специфіку стадій життєвого циклу надасть більш повне розуміння принципів управління інноваційною діяльністю та допоможе реалізувати інноваційний потенціал промислових підприємств шляхом ефективної реалізації інноваційних проектів, розрахованих на отримання конкурентних переваг і зміцнення ринкових позицій.