Методичні вказівки до самостійної роботи студентів та виконання індивідуального завдання з дисципліни "Радіаційна та електромагнітна безпека"

Abstract

Безпека життєдіяльності є однією з ключових умов для нормального функціонування людини як у побуті, так і в професійній діяльності. Радіаційна безпека – це галузь науки і практики, спрямована на збереження здоров’я людей під час роботи з джерелами іонізуючого випромінювання. Радіаційна безпека є важливим компонентом загальної безпеки населення кожної країни. Джерела іонізуючого випромінювання (ДІВ) широко використовуються в промисловості, енергетиці, наукових дослідженнях і медичній сфері. За інформацією Державної санітарно-епідеміологічної служби, в Україні функціонує близько 10 тисяч підприємств, установ та організацій, які застосовують різні типи джерел ІВ, зокрема понад 30 тисяч радіонуклідних приладів. Робота з радіоактивними речовинами та ДІВ пов’язана з підвищеним ризиком, оскільки при аварійних ситуаціях людина не здатна виявити радіацію за допомогою органів чуття – її наявність фіксується виключно спеціальними вимірювальними приладами. Тому підвищення рівня безпеки при роботі з ДІВ вимагає суворого дотримання чинних регламентів, інструкцій та правил техніки безпеки. Радіоактивне забруднення, спричинене аваріями, може зберігатися в навколишньому середовищі тривалий час, а можливості дезактивації є обмеженими. У зв’язку з цим важливою складовою сучасної стратегії радіаційної безпеки, що набула особливого значення після катастрофи на Чорнобильській АЕС, є створення бар’єрів, які перешкоджають проникненню радіоактивних речовин у харчовий ланцюг. Заходи з електромагнітної безпеки є необхідним елементом системи охорони здоров’я і безпеки життєдіяльності населення. Вони спрямовані на створення безпечного середовища в умовах активного техногенного розвитку та забезпечення високої якості життя як нинішнього, так і майбутніх поколінь.