Адаптивне управління

Abstract

В умовах трансформаційних процесів в економіці у свідомості людей відбувається перебудова усталених уявлень про буття, змінюються їхні світоглядні позиції і поведінка. Людина замислюється над сенсом ситуаційних змін, стає гнучкішою в досягненні мети, починає свідомо адаптуватися у своїй життєдіяльності. У розбудові ринкових відносин ми маємо навчитися взаємодії з мінливим оточенням шляхом визначення реалістичної мети, оперативного коригування завдань, змісту своєї діяльності, перезакріплення зв’язків у пошуку дієвих партнерів для досягнення первинно поставлених цілей, що примушує майже під кожний крок виробляти реалістичні цілі. Це вимагає підвищення оперативності, прискорення дій і певних змін у діяльності в унісон змін оточення. Усе це вимагає певних зусиль й активізації життєвої позиції людини, що переводить її зі споживача на агента змін з метою забезпечення базису своєї життєдіяльності для власного й суспільного розвитку. Метою викладання дисципліни є оволодіння сучасним управлінським мисленням та системою спеціальних знань у галузі управління змінами; формування розуміння концептуальних основ адаптивного управління соціально-економічними та соціальними системами; можливістю застосовувати підходу управління змінами в організації, прийняття непопулярних управлінських рішень; визначення особливостей готовності до адаптивного управління менеджерів. Нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти, сформульований у термінах результатів навчання можна представити як уміння: – самостійно й автономно знаходити інформацію необхідну для розвитку професійних навичок та якостей (РН6); – автономно приймати рішення в складних і непередбачуваних ситуаціях (РН8); – розробляти та апробувати соціальні проекти і технології (РН18); – прогнозувати соціальний розвиток територіальної громади (ПРН5). Під час вивчення дисципліни студент має – здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу (ЗК1); – здатність оцінювати та забезпечувати якість виконуваних робіт (ЗК3); – здатність генерувати нові ідеї (креативність) (ЗК9); – здатність планувати та здійснювати соціальні дослідження з метою виявлення й аналізу соціально значимих проблем і факторів досягнення соціального благополуччя різних груп населення (СК2).