Leadership in the context of social-political and religious development of ancient Egypt

Abstract

Проаналізовано вплив лідерської управлінської парадигми докласових суспільств на становлення механізмів реалізації влади правителів Стародавнього Єгипту. Показано, що давньоєгипетські фараони, утверджуючи за собою статус посередників між богами й людьми, а згодом і своє божественне походження, не змогли відмовитися від освячених традиціями й віруваннями вимог до правителів як до лідерів. Відтак, маючи необмежену владу східних деспотів, продовжували нести відповідальність перед богами й людьми за дотримання в управлінні принципів гуманності, справедливості, піклування за своїх підлеглих. Вони демонстрували свої виключні якості й здібності, які давали їм не лише формальне право управляти ними, а й реалізовувати його на основі авторитету. Історія Стародавнього Єгипту переповнена прикладами коли відмова від цих засадничих принципів управління мала згубні для країни наслідки. Тому фараони країни вимушені були знову й знову повертатися до їхнього осмислення.