Самоідентифікація української інтеліґенції в процесах демократичного розвитку

Abstract

Говорячи про інтеліґенцію, дуже важко не збитися на "високий слог". Проте у контексті сьогоднішніх дискусій, у контексті сучасності взагалі уявляється доцільним перевести розмову в прагматичну, навіть інструментальну площину. Нехай за великим рахунком призначення інтеліґенції полягає в чомусь значному, пафосному, наприклад, у збереженні та трансляції світського ідеалу святості, але питання про те, як ці та інші абстрактні цілі належить реалізовувати, в чому можна побачити орієнтир для дій за доби, коли інтеліґенція вочевидь не здатна впливати на ситуацію в Україні, залишається відкритим. Сказане має рацію й стосовно інтеліґенції донецької.