Методичні вказівки до самостійного навчання до підручника "Філософія і методологія наукового пізнання". Частина 3. Основні поняття та терміни

Abstract

Пізнання навколишнього світу є найважливішим елементом людської життєдіяльності і знаходиться у тісному зв’язку з практикою. Практично опановуючи навколишню дійсність, люди створюють і перетворюють матеріальні предмети, виробляють засоби задоволення своїх потреб і тим самим забезпечують можливість свого існування та розвитку. Ефективність практики, у свою чергу, безпосередньо пов'язана з якістю та рівнем розвитку людського пізнання, бо маючи розумний характер практична діяльність передбачає попереднє продумування програми дій, оцінку можливих засобів та умов досягнення цілей, побудування плану діяльності. І ця ефективність багатократно зростає з появою науки. Наукове знання – це явно істинне, систематизоване, доведене, що засвідчується загальнозначущими засобами, знання, яке виражене власною мовою. Але й сама наука не стала винятком і також стала об’єктом вивчення. Так з’явилася епістемологія – це філософсько-методологічна дисципліна, в якій досліджується наукове знання, його будова, структура, функціонування та розвиток. І як будь-яка конкретна дисципліна, епістемологія має власний категоріальний апарат – систему основних, фундаментальних понять та категорій, що використовуються для опису та аналізу її предметної галузі. Це не просто набір термінів, а взаємопов'язана структура, що відображає ключові аспекти та закономірності явища, що вивчаються. Без оволодіння термінологію неможливо досконало розібратися з предметом, що вивчається, це свого роду «арифметика» з якої потрібно починати знайомство з дисципліною. З метою ефективнішого засвоєння матеріалу дані методичні вказівки містять основні поняття та терміни з курсу «Філософські та методологічні проблеми наукового пізнання», який є «розбитим» на три блоки: у першому здійснюється розгляд загальних філософських питань науки як специфічної форми пізнання світу та більш приділено уваги філософії природознавчого пізнання, у другому – акцент іде на філософію соціально-гуманітарного пізнання, третій присвячений аксіологічним аспектам наукового пізнання. Для розширення кругозору та підняття інтересу студентів до дисципліни наприкінці розміщені короткі історичні довідки біографічного характеру тих персоналій, вчення яких має суттєву вагу для вивчення даного курсу. Також приведені їх основні праці для можливості ознайомлення з першоджерелами.