The impact of digitalization and artificial intelligence on corporate social responsibility in international economic relations

Abstract

The article analyzes the transformative, often paradoxical, influence of digitalization and Artificial Intelligence on Corporate Social Responsibility in the context of International Economic Relations. The research reveals how these technologies, which have become defining forces of the global economy, are fundamentally changing the very nature of corporate responsibility, shifting it from a voluntary initiative to an imperative for maintaining a social license to operate. On one hand, digitalization creates unprecedented opportunities for enhancing the transparency and effectiveness of CSR. Technologies such as blockchain and the Internet of Things enable the creation of verifiable supply chain tracking systems, while digital platforms democratize social engagement, facilitating global volunteering and crowdsourcing initiatives. On the other hand, these same technologies generate profound systemic risks. The collection and analysis of Big Data pose threats to privacy, and unequal access to technology deepens the "digital divide," exacerbating socio-economic inequality through the "Matthew effect." Artificial intelligence acts as a double-edged sword: it can be a powerful tool for achieving sustainable development goals by optimizing energy consumption and monitoring environmental changes, yet it is also a source of new ethical threats. These include algorithmic bias, which reproduces and amplifies societal discrimination; disruptive impacts on labor markets through automation; and the environmental paradox associated with the high energy consumption of AI systems themselves. It is found that traditional CSR approaches are insufficient to address these new challenges. In response, a new conceptual framework is proposed - "Digital Social Responsibility" - as an integrated paradigm that embeds ethical and social considerations directly into the lifecycle of digital technologies based on the principle of responsibility by design. DSR is founded on five key components: algorithmic accountability, data stewardship, digital inclusivity, a sustainable technology lifecycle, and human-centric automation. DSR is viewed as a necessary evolution of CSR, enabling businesses not only to manage risks but also to build sustainable competitive advantages based on trust, transparency, and responsibility in the global digital economy.У статті проаналізовано трансформаційний, часто парадоксальний, вплив цифровізації та штучного інтелекту на корпоративну соціальну відповідальність у контексті міжнародних економічних відносин. Дослідження розкриває, як ці технології, що стали визначальними силами глобальної економіки, фундаментально змінюють саму природу корпоративної відповідальності, перетворюючи її з добровільної ініціативи на імператив для збереження соціальної ліцензії на діяльність. З одного боку, цифровізація створює безпрецедентні можливості для підвищення прозорості та ефективності КСВ. Технології, такі як блокчейн та Інтернет речей, дозволяють створювати верифіковані системи відстеження ланцюгів постачання, тоді як цифрові платформи демократизують соціальну залученість, уможливлюючи глобальні волонтерські та краудсорсингові ініціативи. З іншого боку, ці ж технології генерують глибокі системні ризики. Збір та аналіз великих даних створює загрози для конфіденційності, а нерівномірний доступ до технологій поглиблює «цифровий розрив», посилюючи соціально-економічну нерівність за «ефектом Матвія». Штучний інтелект виступає як двосічний меч: він може бути потужним інструментом для досягнення цілей сталого розвитку, оптимізуючи енергоспоживання та моніторячи екологічні зміни, але водночас є джерелом нових етичних загроз. До них належать алгоритмічна упередженість, що відтворює та посилює суспільну дискримінацію; руйнівний вплив на ринки праці через автоматизацію; та екологічний парадокс, пов'язаний із високим енергоспоживанням самих ШІ-систем. Виявлено, що традиційні підходи до КСВ є недостатніми для адресації цих нових викликів. У відповідь запропоновано нову концептуальну рамку - «Цифрова Соціальна Відповідальність» - як інтегровану парадигму, що вбудовує етичні та соціальні міркування безпосередньо в життєвий цикл цифрових технологій за принципом responsibility by design. ЦСВ базується на п'яти ключових компонентах: алгоритмічна підзвітність, управління даними як довірою, цифрова інклюзивність, стійкий життєвий цикл технологій та людиноцентрична автоматизація. ЦСВ розглядається як необхідна еволюція КСВ, що дозволяє бізнесу не лише управляти ризиками, а й будувати стійкі конкурентні переваги на основі довіри, прозорості та відповідальності в умовах глобальної цифрової економіки.