Феноменологічно‐епістемологічний вимір суб’єктивації

Abstract

Сучасні дослідження останнім часом дають можливість простежити характер становлення суб’єктивації. Термін, який прийшов із філософії М. Фуко, розглядався в контекстах історичного характеру становлення суб’єкта, особливостей соціального його оформлення. Але останнім часом розуміння такої складної термінології все більше стає можливим, якщо звертатися до сучасних досліджень в когнітивістиці, біології, епістемології. Точкою відліку для цього стає діяльнісний підхід. Саме він відкриває шлях до розуміння формування особливостей і характеристик суб’єкта. Діяльнісний контекст існування суб’єкта дає можливість зрозуміти характер і умови процесу суб’єктивації, тобто його становлення. Спираючись на феноменологічний метод, за рахунок якого сприйняття визнаються як особлива евристична система, і на висновки представників сучасної епістемології, які вказують на необхідність враховувати особливості тілесного, з одного боку, у комплексній взаємодії із навколишнім середовищем, з іншого, можна сфокусуватися на підґрунтях у конструюванні можливостей життєдіяльності суб’єкта і простежити процес суб’єктивації від її онтологічних до гносеологічних характеристик. Такий ракурс розуміння складного процесу субєктивації (а саме феноменологічний і епістемологічний її виміри) також дозволяє підкреслювати відмінності між тим, хто пізнає і тим, хто спостерігає (на відміну від вивчення речей і подій тільки з однієї позиції). Це стає основою для розуміння методологічного характеру таких сучасних термінів, як спостерігач другого порядку і зовнішній спостерігач, що дозволяє нам розцінювати суб’єктивацію в якості інструменту або особливої методологічної опції в дослідженнях сучасної наукової думки.

Recent research has made it possible to trace the nature of the formation of subjectivation. The term, which came from the philosophy of M. Foucault, was considered in the context of historical nature of the subject, peculiarities of its social design. But recently, understanding of such complex terminology is becoming increasingly possible if we turn to modern research in cognition, biology, epistemology. The starting point for this is the activity approach. It opens the way to understanding formation of features and characteristics of the subject. Activity context of the subject's existence makes it possible to understand the nature and conditions of the process of subjectivation, ie its formation. Modern philosophy is characterized by interdisciplinarity, so we were interested in the work of representatives of phenomenology of body movement and research on the influence of music, creating meaning of music based on ideas of modern epistemology, based on research in psychology, biology, semiotics. Of particular interest are the works that examine body movement and musical sound in the context of the search for biological roots of gesture and sound, which is evidence of a naturalized turn in modern epistemology. This article was inspired by G. Kovtun's modern production of A. Khachaturian's ballet "Spartacus" (which premiered recently at the Kharkiv National Opera and Ballet Theater), because it is in it that one can clearly feel phenomenology as a method, note the infinity of the cognitive role of art and to think about epistemological basis of the relationship between the world around us and our bodily capabilities in the form of a gesture, a sound under the conditions of reproduction of certain meanings by them. Phenomenological‐epistemological dimension reveals new horizons of human evolution, because cognition seems to unfold in new contexts, and the performance expands the heuristic spectrum of our environment. One begins to think about the importance of bodily rationality under the effective force of musical sound and bodily gesture. Based on phenomenological method, by which perceptions are recognized as a special heuristic system, and the conclusions of modern epistemology, which indicate the need to take into account the peculiarities of the body, on the one hand, in complex interaction with the environment, on the other, can focus on design. Possibilities of the subject's life and trace the process of subjectivation from its ontological to epistemological characteristics. This perspective of understanding the complex process of subjectivation (namely, phenomenological and epistemological dimensions) also allows us to emphasize the differences between those who know and those who observe (as opposed to the study of things and events from only one position). This becomes the basis for understanding the methodological nature of such modern terms as second‐order observer and external observer, which allows us to regard subjectivation as a tool or special methodological option in the study of modern scientific thought.