Інноваційні підходи у викладанні навчальних дисциплін на початку ХХ ст. (на прикладі Харківського технологічного інституту)

Abstract

У статті досліджено впровадження інноваційних підходів у викладанні у вищій школі на початку ХХ ст. Висвітлено, що сучасні українські університети активно застосовують цифровізацію освіти, запроваджуючи онлайн-платформи для дистанційного навчання, створюючи електронні бібліотеки та використовуючи цифрові інструменти для інтерактивного викладання. Це дозволяє студентам мати доступ до навчальних матеріалів з будь-якого місця та в будь-який час. Проаналізовано історичний контекст формування системи вищої освіти в Україні на початку ХІХ ст., коли вступні іспити мали формальний характер, а система оцінювання не була регламентованою. У цей період професори мали значну свободу у викладанні, що впливало на навчальний процес та оцінювання студентів. Наведено приклади індивідуальних методів оцінки, що використовувалися в університетах того часу. Особлива увага приділена переходу від курсової до предметної системи навчання в Харківському технологічному інституті на початку ХХ ст. Запровадження предметної системи із іспитами за опанування конкретних предметів дозволило студентам мати гнучкий графік навчання, однак призвело до подовження терміну навчання. Такий підхід спирався на досвід Європейських країн. Разом із тим, результати наукових досліджень викладачів впроваджувалися у практику, таким чином відбувалося оновлення навчальних планів. Проаналізовано бюрократичний процес переходу на нову систему навчання та розглянуто вплив цього переходу на організацію навчального процесу. Представлено інформацію про роботу тогочасного ректора та провідних викладачів із впровадження нових для того часу підходів у викладанні та організації навчального процесу, а також наведено приклади найбільш знакових методик. Окрім суто адміністративної діяльності ректор проводив наукову та методичну роботу, що у підсумку оформилося у оригінальні методичні підходи. Підкреслено, що інноваційні підходи початку ХХ ст. включали насамперед внесок окремих особистостей, що прагнули змін у вищій освіті та вдосконалення методів подачі матеріалу студентам. Ці зміни стали фундаментом для сучасної системи вищої освіти, що продовжує розвиватися і адаптуватися до нових викликів.The article examines the introduction of innovative approaches to teaching in higher education at the beginning of the 20th century. It highlights that contemporary Ukrainian universities actively use digitalization in education by implementing online platforms for distance learning, creating electronic libraries, and using digital tools for interactive teaching. This allows students to access educational materials from any location at any time. The historical context of the development of higher education in Ukraine in the early 19th century is analyzed, when entrance exams were formal and the grading system was unregulated. At that time, professors had significant freedom in teaching, which affected the educational process and student assessment. Examples of individual assessment methods used in universities of that era are provided. Special attention is given to the transition from the course-based to the subject-based system of education at Kharkiv Technological Institute in the early 20th century. The introduction of a subject-based system with exams based on specific subjects allowed students to have a flexible study schedule but resulted in an extended study period. This approach was based on the experience of European countries. At the same time, the results of the scientific research conducted by the faculty were implemented into practice, thus updating the curricula. The bureaucratic process of transitioning to the new educational system is analyzed, as well as its impact on the organization of the educational process. Information is presented about the work of the then rector and leading faculty members in implementng new approaches to teaching and organizing the educational process, along with examples of the most significant methodologies. In addition to exclusively administrative activities, the rector conducted scientific and methodological work, which ultimately resulted in original methodological approaches. It is emphasized that the innovative approaches of the early 20th century were primarily driven by individuals who sought change in higher education and improvement in teaching methods. These changes laid the foundation for the modern higher education system, which continues to evolve and adapt to new challenges.