Геопоетика святої землі в романі Е.-Е. Шмітта "Le défi de jérusalem"

Abstract

У статті проведено аналіз геопоетичних образів у романі сучасного французького письменника Е.-Е. Шмітта «Le déf de Jérusalem». Актуальність теми дослідження зумовлена специфікою представленого у творі літературного дискурсу, який умовно можна охарактеризувати як нефікційний літературний дискурс християнського паломництва, або паломницький нефікційний дискурс. Твори цього дискурсу знаходять свого читача вже протягом сімнадцяти століть, що пояснюється традиційним інтересом суспільства до питань індивідуальної та колективної релігійності й духовного пошуку. Метою статті є аналіз геопоетичних образів Святої Землі в романі Е.-Е. Шмітта «Le déf de Jérusalem» та виявлення художньо-стилістичних засобів зображення простору в зазначеному творі. Під час дослідження було надано загальну харктеристику хронотопу твору; проаналізовано основні геопоетичні образи твору; виявлено художньо-стилістичні засоби їх формування. Для вирішення зазначених завдань використовувалися методи літературного аналізу, стилістичного аналізу, інтерпретативний метод, метод логічного узагальнення. За результами дослідження визначено основні риси хронотопу твору: розгалужена система геотопосів і відповідних локусів; підвищена образність, наявність специфічних образів простору («гора») та часу («іврит – мова, спрямована в минуле», «тель»). Під час дослідження було проаналізовано чотири групи геопоетичних образів: 1) образи міст, де свого часу жив Христос (Віфлеєм, Назарет, Капернаум), 2) образи історично значущих міст (Кесарія, Меґіддо), 3) образи відкритого простору (Генісаретське озеро, гора Блаженств, гора Фавор, Ейн-Керем), 4) образ Єрусалима як місця страти Христа і водночас центру трьох світових релігій. Усі геопоетичні образи, з одного боку, є самодостатніми, з іншого, – складаються в загальну картину, утворюючи збірний образ Святої Землі. Основною образотворчою характеристикою є кінематографічність (зміна ракурсів, візуальний символізм, увага до окремих деталей). Доведено, що автор використовує широкий спектр стилістично-художніх: епітети, метафори, порівняння, паралелізм, градацію, персоніфікацію; гумор, іронію; символи, перифрази; повтори, сентенції, риторичні запитання, риторичні звертання. The article delves into the nuanced analysis of geopoetic images in the novel ‘The Challenge of Jerusalem’ by the contemporary French writer E.-E. Schmitt. The relevance of the research topic is due to the specifiity of the literary discourse presented in the novel, which can be conditionally described as a non-fition literary discourse of Christian pilgrimage, or pilgrimage non-fition discourse. The works of this discourse have been presented to their readers for seventeen centuries, which is explained by the traditional interest of society in the issues of individual and collective religiosity and spiritual search. The purpose of the article is to analyse the geopoetic images of the Holy Land in E.-E. Schmitt’s novel ‘The Challenge of Jerusalem’ and to identify the artistic and stylistic means of depicting space in this novel. The study resolved a number of specifi tasks: 1) to provide a general description of the chronotope of the work; 2) to analyse the main geopoetic images of the work; 3) to identify the artistic and stylistic means of their formation. In order to solve these tasks, the methods of literary analysis, stylistic analysis, interpretive method, and method of logical generalisation were used. The study identifis the main features of the chronotope of the above mentioned novel: the extensive system of geotopes and corresponding loci; rich imagery, the presence of specifi images of space (‘mountain’) and time (‘Hebrew as a language directed to the past’, ‘tell’). The study analyses four groups of geopoetic images: 1) images of the cities where Christ once lived (Bethlehem, Nazareth, Capernaum), 2) images of historically signifiant cities (Caesarea, Megiddo), 3) images of open space (Lake Tiberias, Mount of Beatitudes, Mount Tabor, Ein Kerem), 4) the image of Jerusalem as the place of Christ’s execution and at the same time the center of three world religions. All geopoetic images are, on the one hand, self-suffient, and on the other hand, they add up to a general picture, forming a collective image of the Holy Land. The main textual characteristic of the novel is its cinematicity (change of angles, visual symbolism, attention to individual details). It is proved that the author uses a wide range of stylistic and artistic features: epithets, metaphors, similes, personifiation; humour, irony; symbols, periphrases; repetitions, dictums, rhetorical questions, rhetorical appeals.