Persuasiveness in political discourse on Twitter

Abstract

Стаття присвячена питанням появи нової форми комунікації – інтернет-комунікації, а саме політичної інтернет-комунікації, що, в свою чергу, призвело до виникнення нових жанрів, одним з яких є твіттінг. Активне використання твіттінга з метою комунікації в політичній сфері ставить питання про вивчення мови, а саме – способів вираження персуазивності в досліджуваному жанрі, оскільки функція персуазивного мовного впливу є однією з найважливіших функцій політичної інтернет-комунікації з точки зору психолінгвістики. У процесі дослідження було виявлено ряд вербальних засобів вираження експліцитної та імпліцитної персуазивності. До вербальних засобів експліцитної персуазивності можна віднести використання імперативів та імперативних конструкцій, експліцитних перформативів, конструкцій з модальними дієсловами, коротких речень, слоганів. Вербальні засоби імпліцитної персуазивності включають в себе риторичні запитання, стверджувальні речення, цитування висловів відомих особистостей. До спеціальних мовних засобів, що підсилюють вплив на адресата, також відносять використання еліптичних речень, парцеляції, повтору. Найбільш частотними лексичними стилістичними засобами, які сприяють досягненню основних цілей політичного дискурсу, є використання метафори, метонімії, іронії, уособлення і оксиморона. Дослідження дозволило зробити висновок, що англомовна політична інтернет-комунікація характеризується використанням тих же вербальних засобів апелювання, що і традиційна комунікація. Однак можна також виділити засоби, властиві виключно інтернет-комунікації, а саме жанру твіттінг. Методологічною базою дослідження слугували сучасні наукові концепції, розроблені в рамках жанрознавства, психолінгвістики 2.0, віртуального жанрознавства. Відповідно до поставленої мети і завдань були використані як загальнонаукові, так і лінгвістичні методи дослідження.