Методичні вказівки до практичних занять з курсу "Міжнародні кредитно – розрахункові та валютні операції"

Abstract

Досвід провідних країн світової спільноти переконливо доводить, що економічне зростання й забезпечення ефективних умов для стабільного розвитку економіки, покращення соціального захисту та добробуту населення можливі лише за умови ефективного розвитку банківського сектору ринкової економіки. Банківська система України – серед вітчизняних флагманів ринкових реформ. Із проголошенням у серпні 1991 року незалежності Україна отримала змогу самостійно формувати власну банківську та грошову системи. Правовою основою функціонування банківської системи став прийнятий у березні того ж року Закон України “Про банки і банківську діяльність”, що закріпив основні засади, на яких мала будуватися нова дворівнева банківська система України. Вона створювалася з метою розширення інфраструктури ринкової економіки, поліпшення обслуговування підприємців та населення, наближення банківських установ до їхніх клієнтів. Інтеграція до Європейського Союзу – пріоритетний напрямок, який Україна визначила для свого розвитку. Поступове наближення до світових, і насамперед європейських, стандартів обумовлює необхідність розвитку міжнародних розрахункових операцій. Сучасна світова економіка характеризується значною інтегрованістю. У зв’язку з цим стає поширеною співпраця між суб’єктами підприємництва, розташованими у різних країнах. Одним з основних моментів у здійсненні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) є взаєморозрахунки між сторонами – резидентами різних країн, які через їх специфіку прийнято називати міжнародними розрахунками. При цьому такі розрахунки можуть бути пов’язані не лише з торговельними, але і з кредитними, інвестиційними або іншими зовнішньоекономічними відносинами. Учасниками розрахунків можуть бути установи, організації, підприємства й окремі фізичні особи, які є платниками або одержувачами коштів.