Документальний кінематограф України: між історичною реконструкцією та філософським осмисленням

Abstract

В статті пропонується огляд документального жанру в українській кінематографії періоду незалежності. Акцентується увага не лише на тематичному розмаїтті стрічок, а й на філософській, герменевтичній, психоаналітичній можливості й потребі їх ґрунтовного вивчення. Так, зокрема, хроніко-документальним та науково-популярним кінофільмам України двох десятиліть незалежності властивий акцент на історичному освітленні держави та українського народу, соціальним проблемам, осмисленню правового поля буття українців. По сьогодення найбільш гострим залишається питання національної самоідентифікації та репрезентації в ній свого Я. Свою унікальність кожна нація виявляє на всіх рівнях: побутовому, політичному, культурному, мистецькому. А також – кінематографічному, дослідженню чого і присвячена дана робота.

This article offers a survey of the documentary as a genre in Ukrainian cinematography during the independence period. The author focuses on both thematic diversity of films, and philosophical, hermeneutic, psychoanalytic possibilities and demand of their thorough study. In particular, chronicle-documentary and popular science films of Ukraine during two decades of its independence emphasize on historical illumination of the state and the Ukrainian people, social problems, and understanding the legal framework of Ukrainians. Nowadays the problem of national identity and representation of self within it remains the most crucial issue. Every nation shows its originality at everyday, political, cultural, and artistic levels. This also includes cinematographic level of representation, which is the object of the study.