Макромодель "лідер-суспільство-природа" і механізми поведінки середовищ/систем різного класу в аспекті принципу "Ціле у Цілому" (підстави психосинергетики)

Abstract

Стверджується, що макросистема/-середовище «лідер-суспільство-природа» повинна забезпечувати психічну, соціальну, культурну, пізнавальну безпеки для людини як макрорівень людиномірності за рахунок урахування параметру людиномірності/психомірності в макрорежимі і переведення його у рівень керуючого параметру. Ступінь адекватності/неадекватності або узгодженості/неузгодженості середовищ стає критерієм оцінки критичної різниці/критичного порога адекватності, а отже, безпеки дій лідера щодо людини, її системи психічної реальності, суспільства.

It is argued that the “leader-society-nature” macrosystem/macroenvironment should provide mental, social, cultural, and cognitive security for a person as a macro level of human-dimensionality by taking into account the parameter of human-dimensionality/psycho-dimensionality in macro mode and transfer it to the control parameter level. The degree of adequacy/inadequacy or coordination/disagreement of the environments becomes a criterion for assessing the critical difference/critical threshold of adequacy and, therefore, the safety of the leader’s actions in relation to a person, his system of mental reality, society.