Механізми державного управління жіночою професійною освітою на території України у II половині XIX — початку XX ст.

Abstract

Розглянуто особливості функціонування нормативно-правового механізму управління розвитком жіночої професійної освіти у ІІ половині ХІХ — початку ХХ ст. З’ясовано, що розвиток професійної жіночої освіти відбувався в межах інституціонального простору тогочасної України. Обґрунтовано основні методи впливу суб’єкта управління (державних органів влади) на об’єкт управління (жіночу професійну освіту): адміністративно-правові (засновані на заборонах, обмеженнях, примусі тощо), економічні (економічні мотиви суб’єктів та об’єктів управління), морально-етичні (орієнтація діяльності суб’єктів та об’єктів державного управління на завданнях та пріоритетах держави; формування ціннісних орієнтирів); соціально-політичні (взаєморозуміння і взаємоповага в межах формулювання та досягнення суспільно-державної мети), мотиваційно-стимулюючі (соціально-психологічні методи управління для узгодження мети суб’єкта та об’єкта управління тощо). Визначено суттєві розбіжності умов формування професійно-технічної освіти залежно від території, в межах якої вона здійснювала свій розвиток. Через багатовекторність і нетотожність спеціалізації закладів професійної жіночої освіти Правобережної, Наддніпрянської, Західної України та Півдня України відповідна система професійно-технічної освіти в контексті її розвитку розглянута в межах певного регіону. Професійне спрямування жіночої освіти відповідно кожного регіону тогочасної України підтвердило факт економічно обґрунтованого та суспільно сприйнятого умовного розподілу професійної спрямованості закладів професійно-технічної жіночої освіти. Так, середня професійна жіноча освіта Наддніпрянської України була представлена закладами медичної, педагогічної, комерційної, сільськогосподарської освіти; Правобережної України — рукодільними відділеннями, вечірніми рукодільними класами, уроками рукоділля, закладами при початкових училищах Міністерства народної освіти, вечірніми рукодільними класами при міських двокласних училищах, уроками рукоділля при всіх початкових і середньоосвітніх жіночих закладах; Півдня України — початковими навчальними закладами Міністерства народної просвіти, відомства православного сповідання, органів земського самоврядування, гімназіями, єпархіальними жіночими училищами, професійними школами з рукоділля, кулінарії, а також школами, які готували фахівців у медичній, педагогічній, сільськогосподарській, комерційній сферах, сфері мистецтв; Західної України — приватним шкільництвом та кооперативними навчальними закладами, ремісничими училищами для дітей нижчих чинів, жіночими професійними школами з фаховим вивченням крою та шиття, українською жіночою школою домашнього господарства. Доведено, що суб’єкти державного управління в досліджуваний період зосереджували свою діяльність на формуванні професійного навчання закладів нижнього рівня своєї ієрархії.On results of analyzing scientific publications’ contents there have been viewed the peculiarities in functioning of normative and legal mechanism of managing the women’s vocational training’s development in the 2nd half of XIX — beginning of the XX century. It has been determined that development of women’s vocational training was evolving within the institutional environment of Ukraine of that period. There have been substantiated the principal methods of influence by a management subject (state government bodies) onto a management object (women’s vocational training), namely: administrative-and-legal (based on forbidding, limitations, urging, etc.), economic (economic motives of subjects and objects of management), moral-and-ethical (activity orientations of state management subjects and objects on aims and priorities of state; formation of value criteria); social-and-political (mutual understanding and mutual esteem within forming and attaining social and- state goals), motivation-and-stimulating (social-and-psychological management methods for coordinating the goals of management subject and object, and so on). There have been determined significant differences in conditions of forming vocational education depending on territory where it was being evolved. Due to their multi-directedness and dissimilarity in specializing of women’s vocational establishments in the Right-bank, the Central, and the Southern Ukraine the corresponding system of vocation-and-technical education in terms of its development was viewed within certain territory. Professional directedness of women’s training in relation to each region of that period’s Ukraine has proved the fact of economy-determined and socially accepted conventional division in professional directedness of women’s vocational training establishments. Thus, women’s secondary vocational training in Central Ukraine was represented by medical, pedagogical, commercial, and agricultural education establishments; that of Right-bank Ukraine — by handicraft departments, evening handicraft groups, handicraft classes, establishments at primary vocational schools of the Ministry of People’s Education, evening handicraft classes at cities’ two-year schools, handicraft classes at all primary and secondary women’s education establishments; that of the Southern Ukraine — by primary vocational training establishments of the Ministry of People’s Education, Department of Orthodox Denomination, Zestvos’ (local self-governing bodies), gymnasiums, diocese women’s vocational schools, trade schools of handicraft, cooking, as well as schools training specialists in medical, pedagogical, agricultural, commercial, and artistic spheres; that of Western Ukraine — by private schooling and co-operative education establishments, trade schools for children of lower estates, women’s vocational schools with professional studying of dress-making, Ukrainian School of house-keeping. It has been proved that state management subjects within the researched period concentrated their activities on forming vocational training establishments at lower level of their hierarchy.