Діяльність Харківського політехнічного інституту під час німецької окупації

Abstract

Розглядається діяльність співробітників Харківського політехнічного інституту, які залишилися в Харкові під час окупації у роки Великої Вітчизняної війни.. Ці співробітники не змогли вчасно покинути місто через неналежну організацію евакуації інституту. інституту. Важкі обставини змусили багатьох співробітників інституту співпрацювати з окупаційною владою, однак це співробітництво не дуже багато дало загарбникам, проте допомогло вижити більшості науковців ХПІ та зберегти будівлі інституту, бібліотечні фонди та лабораторне обладнання. Наведено прізвища видатних науковців та викладачів, які були в окупації. Показані жахи нової влади: голод, холод, загибель мирного населення. Більшість викладачів і співробітників Харківського політехнічного інституту змушені були міняти на продукти харчування власні речі, прикраси, будівельні матеріали. Наведено факти порушення німецькими військами міжнародного права. Показано, що німецька влада сприяла дрібному кустарництву, роздрібній торгівлі, наданню побутових послуг. Однак, основною метою німецьких військ було забезпечення німецької армії продуктами харчування, спорядженням, транспортом, житлом, а також відправка молоді та працездатного населення на примусові роботи до Німеччини. Німецька преса займалася дезінформацією, поширюючи брехливі запевнення про щасливе життя східних робітників у Німеччині, про залучення їх до європейської культури, про їх відпочинок і дозвілля. Описано, що завдяки діяльності видатного хіміка, професора Павла Дідусенка, вдалося налагодити випуск сірників і мила. Завдяки реалізації цих дефіцитних у воєнний час предметів першої необхідності, вдалося зберегти життя великій кількості співробітників Харківського політехнічного інституту.The article examines the activities of employees of the Kharkiv Polytechnic Institute who remained in Kharkiv during the nazi occupation during the Great Patriotic War. These employees were unable to leave the city on time due to the poor organization of the evacuation of the institute. Difficult circumstances forced many of them to cooperate with the occupiers. However, this cooperation did not give much to the invaders, but it helped most of the scientists of the Kharkiv Polytechnic Institute to survive and preserve the buildings of the institute, library collections and laboratory equipment. The names of outstanding scientists and teachers who were in the occupation are given. The horrors of the new government are shown: hunger, cold, the death of civilians. Most of the teachers and staff of the Kharkiv Polytechnic Institute were forced to exchange their own things, jewelry, and building materials for food. The facts of violation of international law by German troops are given. It is shown that the German authorities promoted small-scale handicrafts, retail trade, and the provision of household services. However, the main goal of the German troops was to provide the German army with food, equipment, transport, housing, as well as sending young people and the able-bodied population to forced labor in Germany. The German press was engaged in disinformation, spreading false assurances about the happy life of Eastern workers in Germany, about introducing them to European culture, about their rest and leisure. It is described that thanks to the activities of an outstanding chemist, Professor Pavel Didusenko, it was possible to establish the production of matches and soap. Thanks to the implementation of these essential necessities, scarce in wartime, it was possible to save the lives of a large number of employees of the Kharkiv Polytechnic Institute.