Земельне питання як конфліктогенний чинник у революційних подіях 1917-1921 років у Харківській губернії

Abstract

У пропонованій статті на прикладі революційних подій 1917-1921 років у Харківській губернії розглянуто взаємозв’язок збереження внутрішньополітичної стабільності з розв’язанням земельного питання. Предметом дослідження є аграрні відносини як конфліктогенний чинник, що ускладнював стосунки влади і населення краю. Здобуваючи контроль над регіоном, протидіючі державні утворення були змушені вирішувати окрім військових і економічні питання. Найскладнішою проблемою виявилося врегулювання земельних відносин і визначення державної частки у загальному обсязі продукції вирощеної селянством. Вирішуючи це завдання політичні режими поєднували репресивно-каральні акції, заохочення місцевого населення до співпраці і методи інформаційної війни. Аграрне населення Харківської губернії, незважаючи на відсутність підтримки українських національних політичних режимів, чинило спротив "білому" і "червоному" терору та політиці воєнного комунізму. Найбільш вживаними формами опору селянства Харківщини були нелегальні активні (збройні повстання, створення повстанських загонів, терористичні акти), нелегальні пасивні (дезертирство, приховування продовольства, саботаж повинностей), легальні активні (сільські сходи, селянські конференції) та легальні пасивні (відмова від участі в роботі місцевих органів влади, небажання вступати до лав певної партії). Підбиваючи підсумки автори вказують, що конфліктогенними чинниками в регіоні слід визнати мінливість військово-політичної ситуації, брак достовірної інформації на місцях, популярність соціально-утопічних ідей серед широких народних мас, надзвичайні продовольчі заходи владних структур, терор репресивно-каральних органів і стихійність селянського руху опору.

In the proposed article, on the example of the revolutionary events of 1917-1921 in Kharkiv Government, the interconnection between internal political stability and the solution of the land issue is shown. The object of the study is agrarian question as a conflict factor, which made the relations between the authorities and the population of the region more complicated. Having gained the control over the region the opposing governments had to solve not only military but also economic questions. The most difficult problem was to address the agrarian issue, as well as to determine the governments’ share in the total volume of production grown by the peasantry. To solve these problems the political regimes combined repressive actions, methods of encouraging local people’s collaboration, and information warfare. Despite the lack of the Ukrainian national political regimes’ support the agrarian population of Kharkiv Government resisted the «White» and «Red» terror and policy of War Communism. The most common forms of resistance of the peasantry in Kharkiv region were: illegal active struggle (armed uprisings, creation of rebel forces, terrorist acts), illegal passive struggle (desertion, concealment of food, sabotage of duties), legal active struggle (village meetings, peasant conferences) and legal passive struggle (refusal to work in local authorities, unwillingness to join the political party). In summing up authors pointed out that the conflict factors in the region included: the frequent change of the military-political situation, lack of reliable information in the countryside, popularity of Utopian ideas among the masses, food confiscations, terror of the repressive bodies, and spontaneity of the peasant rebellion movement.