Трансформації гуманізму: між наукою і філософією

Abstract

В результаті використання аналітико-системного підходу з урахуванням емпатії вдалось розкрити вектор розвитку гуманізму та виділити його структурні етапи: гуманістичного, постгуманістичного та неогуманістичного. При їх розкритті використані філософські та наукові розробки. Проведений аналіз не заперечує досягненням сучасних наукових досліджень і дає можливість розглянути еволюційні стадії гуманізму. Першим етапом його розвитку є природна людина та він базується на «антропоцентризмі». Другий еволюційний етап є постгуманізм, що має різноманіття напрямків, які в теперішній час вивчаються дослідниками гуманітарних та спеціальних наук. Особливої уваги у роботі приділено розкриттю загальних рис формуванню «сучасного техногенного гуманізму», продуктом якого є трансгуманізм як один з основних його напрямків. Завдяки активному розвитку та впровадженню технологій в суспільстві провідну роль почала займати техносфера. Варто відзначити, що цей етап ряд дослідників називали як постгуманізмом так і трансгуманізмом, але вони не виділяли зв'язків, що визначені в цій роботі. Дослідники, розкриваючи зв'язки між трансгуманізмом і постгуманізмом, або ототожнюють ці феномени, або представляють їх як різні етапи в історичній еволюції гуманізму. У роботі обґрунтовується, що трансгуманізм є складовою постгуманізму і трансформується у його межах, та є перехідним періодом в розвитку емпатичних відносин і передує майбутньому становленню неогуманізму. А постгуманізм як історична ланка гуманізму передує новому гуманістичному етапові, який формується на основі «біоантропогуманізму» як «неогуманізм». В статті також були визначені якісні характеристики емпатії на кожній історичній стадії розвитку гуманізму. При розкритті специфіки гуманізму, постгуманізму та неогуманізму були визначені основні складові гуманістичного, постгуманістичного і планетарного світоглядів. Отримані результати добре узгоджуються з сучасними науковими дослідженнями, але мають більш загальний характер, а методика їх отримання може бути використана для подальших наукових розробок.As a result of using an analytical-systematic approach, taking into account empathy, it was possible to reveal the vector of the development of humanism and to distinguish its structural stages: humanistic, posthumanistic and neohumanistic. Philosophical and scientific developments were used when they were revealed. The conducted analysis does not contradict the achievements of modern scientific research and provides an opportunity to consider the evolutionary stages of humanism. The first stage of its development is a natural person, and it is based on "anthropocentrism". The second evolutionary stage is posthumanism, which has a variety of directions that are currently being studied by researchers in the humanities and special sciences. Special attention is paid to revealing the general features of the formation of "modern technogenic humanism", the product of which is transhumanism, as one of its main directions. Thanks to the active development and implementation of technologies in society, the technosphere began to take a leading role. It is worth noting that a number of researchers called this stage both posthumanism and transhumanism, but they did not highlight the connections defined in this work. Researchers revealing the connections between transhumanism and posthumanism either identify these phenomena or present them as different stages in the historical evolution of humanism. The work substantiates that transhumanism is a component of posthumanism and is transformed within its limits, and it is a transitional period in the development of empathic relations and precedes the future formation of neohumanism. And posthumanism, as a historical link of humanism, precedes the new humanistic stage, which is formed on the basis of "bioanthropohumanism" as "neohumanism". The article also identified the qualitative characteristics of empathy at each historical stage of the development of humanism. When revealing the specifics of humanism, posthumanism and neohumanism, the main components of humanistic, posthumanistic, and planetary worldviews were determined. The obtained results are in good agreement with modern scientific research but are of a more general nature, and the method of obtaining them can be used for further scientific developments.