Психоаналіз як герменевтика: метафора "психоаналітичного тексту"

Abstract

Стаття демонструє психоаналіз як герменевтичну практику, акцентуючи увагу на особливостях "психоаналітичного тексту", методологічних принципах та терапевтичному значенні його інтерпретації. В статті розглядаються основні характеристики психоаналітичного факту та "аналітичної ситуації". Аналіз таких понять, як оповідання, мова, історія хвороби, герменевтична ситуація виявляє як герменевтичні засади психоаналітичної техніки, так і її природознавчі складові, що знов повертає нас до проблеми подвійної ідентифікації психоаналізу як природознавчої та гуманітарної дисципліни одночасно.

This article considers a psychoanalysis as a hermeneutics practice emphasize on the peculiarities of the "psychoanalytical text", methodological principles and therapeutic significance of its interpretation. In the article the basic descriptions of the psychoanalytical facts and the "analytical situation" are examined. The analysis of such notions as narration, language, case history, hermeneutics situation discover both hermeneutic bases of the psychoanalytical art and its scientific components and make us pay attention to the problem of double identification of the psychoanalysis as the natural science and the humanities simultaneously.