Теорія Skopos крізь призму функціонального перекладу

Abstract

З розвитком сучасних світових процесів змінюється і соціальна функція перекладу як діяльності: сьогодні передавання якомога більшого обсягу інформації за якомога швидший час стає нормою, і за таких умов ступінь адекватності одиниці перекладацької роботи вже не є таким стійким. Теорія Skopos, автором якої виступив у 1978 р. німецький лінгвіст та перекладач Г. Фермеєр, відкрила новий погляд на перекладацьку діяльність, в якій мета (skopos), задля якої робить ся той чи інший переклад, та функція, яку визначає адресат, стали фокусом роботи перекладача. У цій статті обґрунтовуються основи цієї теорії, що можуть бути застосовані для відтворення су часного функціонального перекладу, зокрема в науково-технічний сфері. Метою нашої розвідки є формування конкретних процедур перекладацької діяльності задля відтворення якісного вузькоспеціалізованого перекладу в ракурсі цільової спрямованості перекладацької діяльності за теорією Skopos. Науково-технічний текст за своїми функціональними характеристиками якнайкраще підходить до апробації теорії Skopos. Методологія порівняння загальноприйнятої теорії адекватності та Skopos теорії дає можливість виокремити ті привабливі риси останньої, які допомагають створювати якісний текст перекладу, що свідчить про актуальний напрям цього дослідження в царині українського науково-технічного перекладознавства. Запропоноване дослідження включає в себе загальнологічні та загальнонаукові методи, такі як аналіз та синтез, індукція та дедукція, описовий і зіставний мето ди, які дозволяють зробити власні висновки щодо застосування аналізованої теорії. У ході наших розвідок стало можливим визначити парадигму основних положень теорії Skopos, якими можуть керуватися науково-технічні перекладачі у своїй діяльності, і на базі їх вивчення відтворити певні рекомендації для фахових перекладачів, що може становити інтерес стосовно роз робки конкретних процедур щодо перекладу саме науково-технічних текстів. Головною інтенцією запропонованої статті було не укладання обов’язкових правил, яких має дотримуватися перекладач, а радше пояснення нового методологічного підходу та форму вання відповідних завдань, які можуть навчити спеціаліста в галузі науково-технічного перекладу оцінювати свою роботу, а також брати відповідальність за продукт своєї перекладацької діяльності перед замовником перекладу та тією аудиторією, для якої здійснюється переклад.