Метафора сприйняття світу в контексті роздумів про кризу метафізичного дискурсу

Abstract

Буттєва структура Світу, тобто реальність, в якій ми існуємо, формується завдяки організації простору. Єдиним механізмом цього процесу виступають смисли і значення, якими наповнює людина певні предмети, явища. Так, наприклад, оформлення простору будинку була досить складною процедурою створення символів, які й визначали саме простір як придатну для житла реальність. Структура світу традиційно реалізується в понятті геометрія Світу. У статті показано, що уявлення забраження Світу впливає не тільки на його розуміння і "бачення", але й задає нормативність думки. Метафізичний дискурс залишає нас в Світі-сфері, але сучасна філософія і людина сьогодення облаштовує Світ за допомогою метафори Світ-стільники. Геометрія Світу представлена метафорою стільників. Таке твердження розглядається в контексті кризи метафізичного дискурсу, матеріал для якої дає постметафізична філософія. На противагу картезіанської парадигми спостерігається звернення філософії до осмислення багаторозмірного топосу людського буття, до його зовнішнім, просторовим формам і проявам. Постметафізичний дискурс свідчить також про зміни в мисленні сучасної людини. Між сприйняттям Світу та думкою, яка оформлює його, існує зв'язок. Її можна виразити в наступному: геометрія простору облаштованого Світу є одночасно продуктом і джерелом інтелектуальних зрушень (проблема буття і мислення). Якщо зміни стосуються світорозуміння, світобудови, то така трансформація образу Світу "тягне" за собою переворот також в світогляді людини і дорівнюється до інтелектуальних революцій. Зміна уявлень про Світ свідчить про зміни характеру мислення людини, а отже перед нами факт онтологічних, вітальних і пізнавальних трансформацій. У сучасній геометрії Світу знаходить свою реалізацію трансверсальний розум, який активізує феномен комунікацій. Отже, просторова метафора Світу, його геометрія і стиль мислення, переплітаючись, впливають один одного.The existential structure of the World, that is, the reality in which we exist, shaped by the organization of space. The only mechanism of this process is the meanings and meanings with which a person fills certain objects, phenomena. For example, the design of the space of the house was quite a complicated procedure for creating symbols, which defined the space itself as a habitable reality. The structure of the world traditionally implemented in the concept of the geometry of the World. The article shows that the idea of the spatial characteristics of the World affects not only its understanding and “vision”, but also sets the normativity of thought. The geometry of the World represented by the metaphor of combs. This statement considered in the context of the crisis of metaphysical discourse, the material for which provided by post-metaphysical philosophy. In contrast to the Cartesian paradigm, there observed an appeal of philosophy to the subject of the philosophy of the body, landscape, to the understanding of the multidimensionality of the spatial configurations and manifestations. Post metaphysical discourse also indicates a change in thinking. There is a connection between the image of the World and the thought that shapes it. It can be expressed in the following: the geometry of the space of the equipped World is both a product and a source of intellectual shifts (the problem of being and thinking). Metaphysical discourse leaves us in the World-sphere, but modern philosophy and the man of the present equip the World with the help of the metaphor of the World-Cell. If the changes relate to the World outlook, the universe, then such a transformation of the image of the World “pulls” behind itself a revolution also in the human worldview and equated with intellectual revolutions. The change in ideas about the World indicates a change in the nature of human thinking, and therefore we faced with the fact of ontological, vital and cognitive transformations. In the modern geometry of the World, the transversal mind finds its realization, which activates the phenomenon of communications. Therefore, the spatial metaphor of the World, its geometry and style of thinking, intertwining, influence each other. However in the late nineteenth and early twentieth centuries. The spherical ontology of the world begins its decline, and since the middle of the twentieth century, such a steady as if the world began to shake. The loss of the roots of a spherical nature touches, and then shakes the wider layer of subjective qualities: it broadly captures the mental, cultural, social and economic spheres of man. In addition, as a result, such a balanced by the spherical ontology of the internal human space begins processes of destruction or destructive transformations. Spheres are beginning to break up the instabilities that make any risks real, and the welcome spherical geometry becomes unviable. The question arose about the need for a new understanding of the world and its topology. Today we see transformations in the understanding of the universe. We propose to consider it in the form of cell geometry, the metaphor of which are bee cells, cells. It is not unreasonable. Philosophy has recently moved precisely to such an understanding, expanding its intelligence around the metaphor of the fold, the theme of "the death of the subject," and the subjects of subjection. Expanding the reflection around the question of a new metaphor of the world, there is a question about the nature of the mind of this space. Modern global world creates a heterogeneous space, and it is a space of communication, aimed at overcoming all sorts of borders, language, political, scientific, cultural, religious and so on. To overcome different types of rationality, for communication between them necessary becomes a transversal mind in the new conditions.