Вплив освітніх осередків для осіб з інвалідністю на розвиток культури інклюзії (18-21 ст.)

Abstract

Статтю присвячено темі становлення перших інклюзивних освітніх осередків в Європі. Мета статті – на основі аналізу зарубіжного досвіду успішної реалізації інклюзивних соціальних проектів, показати можливі шляхи становлення культури інклюзії в Україні. Основний акцент зроблено на осередки для незрячих та людей з порушеннями слуху, які виникли у Франції та Польщі. Показано взаємозв’язок між змінами в інфраструктурі зі змінами у ментальності. Також проаналізовано досвід подібних проєктів в Україні. З’ясовано, що для всіх проєктів є характерним поєднання зусиль та харизми засновника, формування сталої команди, відсутність благодійництва – комунікація на рівні «людина-людина», наявність методик, які можна використовувати поза конкретною культурою. Також наявність незначної кількості таких осередків від початку змушувало людей з інвалідністю подорожувати, щоб отримати в них освіту, виходити за межі звичного простору, ставати активними членами суспільства. В Україні можна побачити три основні тенденції. 1. Маргіналізація людей з інвалідністю; 2. Формально-бюрократичний підхід до створення універсальної інфраструктури, наслідком якого є неможливість користуватися пандусами, туалетними кімнатами, тактильною розміткою, тощо. 3. Розвиток освітніх осередків під егідою НГО, завдяки яким створюється простір діалогу, змінюється культура комунікації, вносяться відповідні законопроєкти; виховуються покоління людей, які знають свої права і можуть реалізуватися у суспільстві.The article is devoted to the topic of the formation of the first inclusive educational centers in Europe. The purpose of the article is to show possible ways of establishing a culture of inclusion in Ukraine based on the analysis of the foreign experience of successful implementation of inclusive social projects. The main focus is on schools for people with disabilities, which arose in France and Poland. The connections between changes in infrastructure and changes in mentality is shown. The experience of similar projects in Ukraine was also analyzed. It was found that all projects are characterized by a combination of the efforts and charisma of the founder, the formation of a stable team, the absence of philanthropy – communication at the "person-to-person" level, the presence of methods that can be used outside of a specific culture. Also, the presence of a small number of such centers from the beginning forced people with disabilities to travel in order to get an education in them, to go beyond the usual space, to become active members of society. Three main trends can be seen in Ukraine. 1. Marginalization of people with disabilities; 2. Formal-bureaucratic approach to the creation of universal infrastructure, the consequence of which is the impossibility of using ramps, toilets, tactile markings, etc.; 3.The development of educational centers under the auspices of NGOs, which are creating a space for dialogue, the culture of communication changes, relevant draft laws, upbringing generations of people who know their rights and can realize themselves in society.