Методичні вказівки до виконання практичних та індивідуальних завдання з навчальної дисципліни "Екологічна безпека"

Abstract

В даний час проблеми екологічної безпеки, відтворення ресурсів природного середовища виходять на перший план, оскільки його забруднення і деградація надають значний вплив і на місце існування, і на економіку, і на здоров’я населення в кінцевому рахунку. Тому, в умовах екологічної кризи, що загострюється, особливої актуальності набувають питання економічного регулювання та управління процесами взаємодії природи і суспільства, а тим самим і запобігання екологічній небезпеці. Означена проблема, що має міждисциплінарний характер, може бути вирішена за умови побудови науково обґрунтованої системи екологічної безпеки, її конструктивного втілення шляхом раціонального управління природоохоронною діяльністю на основі оптимального поєднання адміністративно-правових та ринкових, централізованих і децентралізованих методів та механізмів регулювання. Поняття «екологічна безпека регіону» має на увазі безпеку сукупності природних та штучних екологічних систем, включаючи населення та техносферні об’єкти на території регіону. Саме на таких питаннях зосереджена увага практичних занять. Метою практики з курсу «Екологічна безпека» є пошук новітніх техніко-технологічних й організаційних рішень, спрямованих на впровадження у виробництво перспективних природоохоронних розробок і сучасного обладнання задля запобігання аварійних ситуацій та подій, що призводять до утворення причин екологічної небезпеки. Для досягнення мети пропонуються реферативні роботи з включенням розрахункової частини з визначення ризику небезпеки, що може призвести до екологічних негативних наслідків. У курсі передбачається надання навичок реалізації елементів системного аналізу за темою дослідження ситуацій небезпек, моделювання і застосування положень методології ризик-аналізу для надання інформації з прийняття зважених рішень усунення небезпек. Основним методичним забезпеченням реалізації в практичній роботі студентів вважати: 1) методи контролю якості довкілля; 2) методи моделювання та прогнозу; 3) комбіновані методи, наприклад, еколого-токсикологічні методи, що включають фізико-хімічні, біологічні, токсикологічних та ін.; 4) методи управління якістю довкілля. Основну увагу при виборі об’єктів практичних досліджень пропонується зосередити на локальному рівні екологічної безпеки, що включає міста, райони, підприємства металургії, хімічної, нафтопереробної, гірничодобувної промисловості та оборонного комплексу, контроль викидів, стоків та ін. Управління екологічною безпекою розглядається на рівні адміністрації окремих міст, районів, підприємств із залученням відповідних служб, відповідальних за санітарний стан та природоохоронну діяльність. Вирішення конкретних локальних проблем визначає можливість досягнення мети управління екологічною безпекою регіонального та глобального рівнів. Мета управління досягається за дотримання принципу передачі інформації про стан навколишнього середовища від локального до регіонального та глобального рівня. Незалежно від рівня управління екологічною безпекою об’єктами управління обов’язково є навколишнє природне середовище, тобто комплекс природних екосистем, та соціоприродні екосистеми. Основним інструментарієм щодо оцінювання стану екологічної безпеки об’єкта будь-якого рівня дослідження є теорія ризику. Студентам пропонується реалізація ризик-аналізу з позицій ймовірнісного оцінювання подій і ентропійної функції, що відповідає за визначення ступеню відповідності стану вимогам рівноваги та сталості. У ході виконання реферативних робіт згідно з обраним об’єктом небезпеки використовуються надані методичні рекомендації визначення показників ризику небезпеки.