Методичні вказівки до виконання курсового проекту з курсу "Теорія побудови компіляторів"

Abstract

Дослідники, що вивчають питання появи розуму на нашій планеті, вважають, що вирішальну роль у його розвитку зіграла поява мови, що дозволила не тільки виражати і зберігати знання, але й обмінюватися ними. Зі створенням комп'ютерів виникла потреба в спілкуванні з подібними пристроями, оскільки виявилося необхідним передавати їм накази, завдання й опис роботи, що вони повинні виконувати. Для цієї мети почали розробляти спеціальні мови, що стали називати штучними на відміну від природних мов спілкування людей. Штучні мови повинні бути, з одного боку, зручними і зрозумілими для людини, а з іншого боку – повинні сприйматися пристроями. Сполучення цих вимог в одній мові виявилося важкою задачею, тому з'явилися засоби для перетворення текстів з мови, зрозумілої людині, на мову пристрою. Такі засоби назвали трансляторами. Транслятор може бути інтерпретуючого чи компілюючого типу. У першому випадку його називають інтерпретатором вхідної мови, а в другому – компілятором. Інтерпретатор послідовно читає пропозиції вхідної мови, аналізує їх і відразу ж виконує, а компілятор не виконує пропозиції мови, а будує програму, що може надалі бути запущена для одержання результату. На вхід компілятора подається текст, написаний вхідною мовою, що зрозуміла людині, а результатом роботи компілятора є текст мовою, що зрозуміла пристрою. У даних методичних вказівках розглянуто побудову синтаксичного LR-аналізатора, який є однією із стадій роботи компілятора. Саме на стадії синтаксичного аналізу виявляється найбільша кількість помилок в тексті програми.