Внесок Семена Дементійовича Стрільбицького в музейництво та культуру Харківщини

Abstract

Революція 1917 року призвела не тільки до зміни влади. Відбулася переоцінка цінностей, насамперед, в галузі освіти і культури. В аграрній країні, в якій рівень грамотності не перевищував чверті населення, ісля революції з'явився величезний інтерес до освіти. Безумовно, чималий внесок у це було зроблено державою в умовах кампанії з ліквідації неписьменності. Але і інтерес народних мас не тільки до оволодіння грамотністю, а й до отримання вищої і середньої спеціальної освіти, був рушійним фактором. У цих умовах особливого значення набували наявність наочних посібників для самих різних технічних знань. Одним з них і був Технічний музей. У статті проаналізовано спроби видатного педагога і політичного діяча Семена Стрільбицького організувати музей історії техніки в Харкові. Педагог за освітою, Семен Стрільбицький добре розумів важливість наочних посібників у засвоєнні знань, особливо, технічних. Тому, він ратував за якнайшвидше відкриття музею. Саме йому належить думка про подальший розвиток музею, про організацію при ньому бібліотеки, лабораторій, друкованого органу, можливостей отримання необхідних консультацій від провідних фахівців. Під проводом Стрільбицького було проведено через органи влади виділення земельної ділянки в районі сучасного авіазаводу, розроблено план її забудови під будівництво Музею, проведено початкову обробку програм окремих розділів музею, організовано історико-технічну бібліотеку, оформлено картотеку музеїв та історико-технічних об'єктів, підібрано основні експонати. Саме за його активної участі готувалися майбутні музейні працівники, проводилося систематичне керівництво периферійних виставок та інше. Планувалося відкрити на базі Українського технічного музею науково-дослідну кафедру історії техніки. Під керівництвом Стрільбицького Музей займався не лише екскурсіями та консультаціями, а й приймав активну участь в науковій роботі країни. Наприклад, в жовтні – листопаді 1931 р. за активної участі керівництва та провідних співробітників Українського технічного музею було проведено в Харкові Всесоюзний VI Менделеєвський з’їзд з хімії. На жаль, грандіозні плани по влаштуванню технічного музею не було втілено у життя. Харків'яни так і не побачили запланованих історичних реконструкцій різних форм господарства – від збирання до капіталістичного способу виробництва з характерними для кожної епохи обладнання і пристосувань. Причин, з яких не було реалізовано амбітні проекти, було чимало. Це і зміна керівництва Всеукраїнської Ради народного господарства, і гігантські кошти, які були витрачено на створення інфраструктури в новобудовах ХТЗ, і зайнятість керівництва музеєм роботою за сумісництвом, яка майже у всіх керівників музею, згодом, стала основною. Репресії 1930-х років також вплинули на долі не лише співробітників Українського технічного музею, а й на долю самого Музею. На жаль, жертвами необґрунтованих репресій стали Семен Стрільбицький, Михайло Криворотченко, Володимир Беньяш, Пантелеймон Свистун та багато інших осіб, які так, чи інакше були пов’язані із заснуванням або будівництвом Українського технічного музею. На довгі роки імена Семена Стрільбицького, Олексія Криворотченка, Володимира Беньяша, Пантелеймона Свистуна та мільйонів інших інженерів, дослідників, науковців були забуті, їх імена викидали з історіографії, їхні добутки шельмувалися та спростовувалися. На жаль проект Українського технічного музею не було реалізовано.The revolution of 1917 led not only to a change of power. There was a reassessment of values, primarily in the field of education and culture. In an agrarian country where the literacy rate did not exceed a quarter of the population, after the revolution, there was a huge desire for education. Of course, a significant contribution to this was made by the state in the context of the campaign to eliminate illiteracy. But the desire of the masses not only to master literacy, but also to receive higher and secondary special education, was also important. In these circumstances, the availability of visual aids for various areas of technical knowledge was of particular importance. One of them was the Technical Museum. The article presents the attempts of an outstanding teacher and politician Semyon Strelbitsky to organize a museum of the history of technology in Kharkiv. Being a teacher by training, Semyon Strelbitsky was well aware of the importance of visual aids in mastering knowledge, especially technical ones. Therefore, it was he who advocated the early opening of the museum. It is he who has the idea of further development of the museum, the organization of a library, laboratories, a print organ, and opportunities for obtaining the necessary advice from leading specialists. Under the leadership of Strelbytsky, the allocation of a land plot in the area of a modern aircraft factory was carried out through the authorities, a plan for its development for the construction of a museum was developed, the initial processing of programs for individual sections of the museum was carried out, a historical and technical library was organized, a file of museums and historical and technical objects was drawn up, and the main exhibits were selected. It was with his active participation that future museum employees were trained, systematic management of peripheral exhibitions was carried out, and so on. It was planned to open a research department of the history of technology on the basis of the Ukrainian Technical Museum. Under the leadership of Strelbitsky, the museum was engaged not only in excursions and consultations, but also took an active part in the scientific work of the country. For example, in October - November 1931, with the active participation of the management and leading employees of the Ukrainian Technical Museum, the All-Union VI Mendeleev Congress on chemistry was held in Kharkiv. Unfortunately, the grandiose plans for the construction of a technical museum were not implemented. Kharkiv residents have not seen the planned historical reconstructions of various forms of economy – from harvesting to the capitalist method of production with equipment and devices characteristic of each era. There were many reasons why ambitious projects were not implemented. This