Внесок Віктора Данилевського в музейництво та культуру Харківщини. До 125-річчя з дня народження

Abstract

Революція 1917 року призвела не тільки до зміни влади. Гігантська кількість матеріальних цінностей змінила своїх власників. Це стосувалося як приватної власності, так і, здавалося б, непорушних величин – суспільного надбання. У статті наведено долю експонатів гірничої виставки З'їздів гірничопро мисловців півдня Росії. З'їзд гірничопромисловців півдня Росії - могутня громадська організація, що об'єднувала до революції зусилля ділових людей величезного регіону: від Донецького кряжу і Війська Донського до Херсонської та Харківської губерній, промисловців Уралу, Слов'яно-сербського повіту. Це була не просто громадська організація, а це був найпотужніший трест, інструмент політики, що оперував багатомільйонними грошовими коштами, горами вугілля, штабелями чавунних чушок, горами залізної і марганцевої руди, сотнями кілометрів рейок і прокату, десятками морських суден, сотнями паровозів і тисячами залізничних вагонів, що забезпечував роботою до мільйона чоловік. Займалася організація і просвітницькою роботою. З її участю було відкрито Харківський технологічний інститут, Катеринославський гірничий інститут, кілька штейгерських училищ. З'їзд гірничопромисловців Півдня Росії випускав власний технічний журнал, займався благодійністю та благоустроїм міст Харкова, Маріуполя, Алчевська. Гірничопромисловий музей було відкрито в будівлі З'їзду гірничо промисловців півдня Росії (вул. Сумська, 18), в 1912 р. В той час він займав 6 залів: кам'яно-вугільний, антрацитовий, нафтовий, рудний, металургійний, зал кераміки, флюсів та цементу. Крім того, в музеї зберігалися різні карти Геологічного комітету. Вхід до музею був вільним, без оплати. Нова влада не змогла прийти до рішення, як же потрібно використовувати фонди музею. Його - то намагалися передати різним організаціям, то розформувати. Незважаючи на унікальні колекції, музей постійно ущільнювали, віднімаючи у нього виставкові зали. Незважаючи на те, що гірничий інженер Едуард Карлович Фукс, професійно допоміг описати колекцію музею, використовувати музей в повному обсязі влада не поспішала. На базі повністю знищеного гірничопромислового музею було згодом організовано український технічний музей в Харкові, в становленні якого брав участь видатний вчений і педагог Віктор Данилевський. Завдяки роботі співробітників музею, до середини 1930-х років український технічний музей став помітним культурним осередком України.The revolution of 1917 led not only to a change of power. A huge amount of material assets has changed their owners. This applied to both private property and seemingly immutable values – the public domain. The article presents the fate of the exhibits of the mining exhibition of the congresses of miners of the south of Russia. The Congress of mining workers of the south of Russia is a powerful public organization that united the efforts of business people of a huge region before the revolution: from the Donetsk Ridge and the Don Army to the Kherson and Kharkov provinces, industrialists of the Urals, and the Slavic-Serbian uyezd. It was not just a public organization, but it was a powerful trust, a political tool that operated with multimillion-dollar funds, mountains of coal, stacks of castiron ingots, mountains of iron and manganese ore, hundreds of kilometers of rails and rolled products, dozens of sea vessels, hundreds of locomotives and thousands of railway cars, providing jobs for up to a million people. She was also engaged in organizing educational work. With her participation, the Kharkov Institute of technology, the Ekaterinoslav Mining Institute, and several Steiger’s schools were opened. The Congress of miners of the south of Russia published its own technical magazine, was engaged in charity work and improvement of the cities of Kharkov, Mariupol, and Alchevsk.Th e mining museum was opened in the building of the Congress of miners of the south of Russia (18 Sumskaya St.), in 1912. At that time, it occupied 6 halls: coal, Anthracite, oil, ore, metallurgical, ceramics, fluxes and cement hall. In addition, the museum kept various maps of the Geological committee. Admission to the museum was free, without payment. The new government could not come to a decision on how to use the museum's funds. They tried to transfer it to various organizations, then disband it. Despite its unique collections, the museum was constantly compacted, taking away its exhibition halls. Despite the fact that the mining engineer Eduard Karlovich Fuchs, who professionally helped describe the museum's collection, the authorities were in no hurry to use the museum in full. On the basis of the completely destroyed Mining Museum, the Ukrainian Technical Museum in Kharkov was later organized, in the formation of which the outstanding scientist and teacher Viktor Danilevsky took part. Thanks to the work of the museum staff, by the mid-1930s the Ukrainian Technical Museum had become a prominent cultural center of Ukraine.