Комунікативні стратегії негативної оцінки (на матеріалі англомовних ігрових кінофільмів)

Abstract

У статті подаються результати аналізу комунікативних інтенцій мовців, які реалізують англомовні стратегії негативної оцінки в неформальній комунікації, змодельованій в англомовному ігровому кінодискурсі. Методологічною основою дослідження є когнітивно-комунікативний підхід до мови, у рамках якого комунікативна стратегія негативної оцінки розуміється як когнітивно-афективно-волевиявлювальна, орієнтована на комунікативну/соціальну дію психічна структура мовця, яка втілюється у вербальних та невербальних засобах вираження негативної оцінки об’єкта (людини, предмета, ситуації, або події) у конкретному акті комунікації. Комунікативний гіпер-намір негативної оцінки втілюється в гіпонімічних інтенціях: 1) несхвалення (об’єкт негативно оцінюється, оскільки не відповідає очікуванням суб’єкта за певними ознаками / суб’єкт мотивований потребою висловитися), 2) осуду (об’єкт-адресат негативно оцінюється, оскільки не відповідає етичним нормам / суб’єкт мотивований потребою висловити негативну оцінку адресату, щоб спонукати його/її привести поведінку у відповідність з очікуваннями соціуму), 3) критики (об’єкт-адресат негативно оцінюється, оскільки не відповідає утилітарним нормам / суб’єкт мотивований потребою висловити негативну оцінку адресату, щоб спонукати його/її діяти у відповідності зі «здоровим глуздом») і 4) знецінювання (об’єкт негативно оцінюється через невідповідність еталону суб’єкта / суб’єкт мотивований потребою вказати на відсутність інтересу до об’єкта). Висловлення негативної оцінки можуть супроводжуватися вираженням суб’єктом негативного почуття-ставлення до об’єкта оцінки – презирства, зневаги, невдоволення / незадоволення, обурення, гніву, роздратування, ненависті, здивування, відчаю, розчарування, тощо. Висловлення негативної оцінки розмежовуються з висловленнями звинувачення (суб’єкт стверджує, що на об’єкті лежить відповідальність за здійснення / не здійснення (не)етичної дії), докору (суб’єкт стверджує, що об’єкт-адресат зрадив його очікування, чим спричинив йому емоційну травму), образи (суб’єкт інтенціонально завдає об’єкту-адресату емоційної травми). Іронія/сарказм/насмішка розглядаються як вияви імпліцитної негативної оцінки, яка, в залежності від ситуації, може реалізуватися як несхвалення, осуд, критика або знецінювання.

The article presents the results of analysis of the communicative intentions of the speakers realising negative assessment strategies in informal communication, modelled in the English feature film discourse. The research is done within the methodological framework of a cognitive-communicative approach to language where the communicative strategy of negative assessment is viewed as a cognitive-affective-volitional-conativemental structure of the speaker objectivised in verbal/co-verbal means of expression of negative assessment of a certain object, person, action or situation in an act of communication. Hyper-intention of negative assessment is realised through hyponymic communicative intentions of: 1) disapproval (the object is negatively assessed since it does not meet the subject’s expectations / the subject is motivated by the need to express himself/herself), 2) censure (the objectaddressee is negatively assessed since it deviates from the ethic norms / the subject is motivated by the need to express the assessment before the addressee to urge him/her to reconcile with the expectations of the society), 3) criticism (the object-addressee is negatively assessed since it deviates from the utilitarian norms / the subject is motivated by the need to express the assessment before the object to urge him/her to reconcile with «the common sense»), and 4) depreciation (the object is negatively assessed since he/she does not fit the subject’s etalon/ the subject is motivated by the need to express he/she is not interested in the object). Negative assessment can be accompanied by such emotional attitudes of the subject toward the object as contempt, neglect, dissatisfaction, indignation, anger, irritation, hate, surprise, desperation, disappointment, etc. Intentions of negative assessment are distinguished from those of blame (the subject informs the addressee that the subject blames the object for taking/ not taking some (un)ethical action), reproach (the subject informs the object/addressee that he/she failed the subjects’ expectations causing the subject emotional trauma) and insult (the subjects intends to hurt the object/ addressee). Irony/sarcasm are addressed as implicit means of expressing negative assessment which, depending on the situation, can be realised as disapproval, censure, criticism or depreciation.