Харків. Втрата архітектурної спадщини міста

Abstract

Розглянуто проблему втрати архітектурної спадщини міста Харкова. Місто одним із перших опинилося під масованим ударом росіян і сьогодні залишається у постійній небезпеці. Втрати як військових так і мирного населення відбуваються у місті майже не щодня. На сьогодні на Харківщині частково або повністю знищені понад 170 культурних пам’яток. Серед них: 20 релігійних споруд; чотири музеї, серед яких Музей Сковороди та Куп’янській краєзнавчий музей; два театри, серед яких Харківський театр опери та балету; шість навчальних закладів та будинок творчості; п’ять будинків культури; 18 історичних будівель, серед яких харківський будинок «Слово». Представлено аналіз останніх публікацій за темою, а також питання що підіймалися авторами щодо збереження пам’яток архітектури. Серед одних із перших втрат це будівлі в історичному центрі міста. Насамперед старовинні, деякі початку ХХ ст., але є такі що були збудовані у ХІХ ст. Наведено відомості про архітекторів та замовників цих будівель. Подана інформація про стан будинків напередодні знищення росіянами. Разом із тим показана проблема реставрації. Іноді після реставраційних робіт пам’ятка архітектури втрачає свій статус. Чимало харківських архітекторів та громадських діячів виступають проти такої «реставрації», тобто вже мова йде про руйнацію. Харків славиться своїми архітектурними школами. Чимало архітекторів закінчили Харківський технологічний інститут, згодом заснували свої архітектурні школи. Харків’яни пишаються своїм містом і всіляко намагаються зберегти його архітектурний стиль. На прикладі Берліну показано шляхи повоєнного відновлення об’єктів архітектури, зокрема наведені суми та час що витрачає керівництво держави на відтворення пам’яток архітектури. Стверджується, що іноді у Харкові чи області, на місці вчорашнього будинку ХІХ ст. виникає розважальний центр. Війна йде на руку таким нечесним забудовникам. Підсумовується необхідність залучення міжнародних фондів для збереження культурної спадщини. Наголошується що діяти потрібно негайно, вже зараз.The problem of the loss of architectural heritage in the city of Kharkiv has been considered. The city, being one of the first to come under the massive attack of russians, remains in constant danger, with losses occurring almost daily among both military and civilian populations. As of today, over 170 cultural monuments in Kharkiv region have been partially or completely destroyed, including 20 religious buildings, four museums (including the Skovoroda Museum and Kupiansk Local Lore Museum), two theaters (including the Kharkiv Opera and Ballet Theater), six educational institutions, five cultural centers, and 18 historical buildings, among them the Kharkiv Haus “Slovo”. The analysis of recent publications on the topic is presented, along with the issues raised by authors regarding the preservation of architectural monuments. Among the early losses are buildings in the historic city center, particularly ancient ones dating back to the early 20th century, and some from the 19th century. Information about the architects and sponsors of these buildings is provided, along with details about the condition of the buildings before their destruction by the russians. However, the restoration problem is also highlighted. Sometimes, after restoration work, a cultural monument loses its status. Many architects and public figures in Kharkiv oppose such “restoration” that leads to ruin. Kharkiv is renowned for its architectural schools, with many architects graduating from the Kharkiv Technological Institute and later establishing their own architectural schools. The residents of Kharkiv take pride in their city and strive to preserve its architectural style. The case of Berlin is used as an example to demonstrate post-war reconstruction paths for architectural objects. The sums and time spent by the government on the restoration of architectural monuments are provided. The claim is made that, at times, in Kharkiv or the region, an entertainment center emerges on the site of a 19th-century building destroyed the day before. The war plays into the hands of such dishonest developers. The necessity of involving international funds to preserve cultural heritage is emphasized, stressing the urgency to act immediately, starting now.