Зворотний зв'язок у системі вищої освіти в навчанні іноземної мови: системно-синергетичний аспект

Abstract

Надано теоретично-методологічне обґрунтування застосування зворотного зв’язку в системі вищої освіти та педагогічному процесі, зокрема в навчанні іноземної мови, з позицій системно-синергетичного підходу. Аргументовано, що необхідність зворотного зв’язку в складноорганізованій системі освіти та педагогічного процесу визначена їх консолідованістю інформаційними потоками, що забезпечують функціональний зв’язок між елементами, збереження самототожності, підвищення рівня організації та реалізацію визначеної природою системи педагогічної мети. Продемонстровано, що системоутворюючою в системі освіти є інформаційно-комунікативна підсистема «викладач – студент», самореференції, консолідації, підвищенню рівня організації якої сприяє зворотний педагогічний зв’язок. Охарактеризовано основні типи зворотного зв’язку (позитивний і негативний, аудиторний та позааудиторний, усний та письмовий, безпосередній та опосередкований, миттєвий та відтермінований, коригувальний та описовий, генералізований та локалізований, імперативний та мотиваційний, короткий та розгорнутий) й розглянуто передумови його ефективності (корелятивність педагогічній меті, узгодженість із поточними завданнями та педагогічними ситуаціями, методична обґрунтованість, інструментальна забезпеченість, ознайомлення студентів із критеріями оцінювання, конструктивність, системність, лабільність, персоніфікованість, діалогічність, орієнтованість на мотивацію студента, позитивна психологічна забарвленість). Аргументовано, що функціями зворотного зв’язку в інформаційно-комунікативній системі «викладач – студент», заснованими на закономірності інформаційного обігу в складноорганізованих системах, є інформаційно -діагностична, коригувальна, мотивувальна, виховна, проективна. Доведено, що особливістю зворотного зв’язку в навчанні іноземної мови є орієнтованість на максимально ефективне здобуття студентами іншомовної комунікативної компетентності, багатокомпонентність якої зумовлює застосування у навчанні різних форм і видів зворотного зв’язку на різних етапах педагогічної комунікації та актуалізацію усіх його функцій.The article provides a theoretical and methodological justifiation for the use of feedback in the higher education system and the pedagogical process, particularly in teaching a foreign language, from the standpoint of a systemsynergistic approach. It is argued that the need for feedback in a complex system of education and the pedagogical process is determined by their consolidation by information flws that ensure functional communication between elements, preservation of identity, an increase in the level of organization and realization of the pedagogical goal determined by the nature of the system. It is demonstrated that the backbone of the education system is the information and communication subsystem “teacher-student”, self-referral, consolidation, and improvement in organizational level are facilitated by feedback. The main types of feedback are characterized (positive and negative, classroom and extracurricular, oral and written, direct and indirect, instant and delayed, corrective and descriptive, generalized and localized, imperative and motivational, short and detailed), and the prerequisites for its effctiveness are considered (correlation with the pedagogical goal, coherence with current tasks and pedagogical situations, methodological validity, instrumental support, familiarization of students with evaluation criteria, constructiveness, systematicity, lability, personalization, dialogicity, focus on student motivation, positive psychological coloration). It is argued that the functions of feedback in the teacher-student information and communication system, based on the regularity of information circulation in complex systems, are information and diagnostic, corrective, motivational, educational, and projective. It is proved that the peculiarity of feedback in foreign language teaching is its focus on the most effctive acquisition of foreign language communicative competence by students, the multicomponent nature of which determines the use of various forms and types of feedback in teaching at diffrent stages of pedagogical communication and the actualization of all its functions.