Технологія взаємодії між вузлами граничного шару Інтернету речей

Abstract

Все більшу популярність у різних галузях на сьогодні отримають системи Інтернету речей (ІоТ). Для обробки інформаційних потоків, що надходять з великої кількості кінцевих датчиків застосовується хмарна технологія. Але при надходженні до хмари оперативних транзакцій недотримаються вимоги QoS. Вирішенню даної проблеми сприяло появлення на граничному шарі Інтернету речей одноплатних комп’ютерів, Мета статті – вибір технології взаємодії між вузлами граничного шару Інтернету речей, яка орієнтована на обмежені обчислювальні ресурси вузлів, що наближені до датчиків ІоТ. Результати дослідження. Проведений аналіз характеристики існуючих технологій взаємодії обчислювальних вузлів нижнього шару Інтернету речей, виділені переваги та недоліки кожної технології. В результаті в якості базової обрано технологію віддаленого виклику процедур. Проведено моделювання процесу призначення завдань на нижньому шарі Інтернету речей з використанням обраної технології. Висновок. Запропонований підхід до організації взаємодії обчислювальних вузлів нижнього шару Інтернету речей з використанням технології віддаленого виклику процедур дозволив виконати вимоги QoS до оперативних транзакцій ІоТ.Internet of Things (IoT) systems are becoming increasingly popular in various industries today. Cloud technology is used to process information flows coming from a large number of end sensors. But when operational transac tions enter the cloud, QoS requirements are not met. The solution to this problem was facilitated by the emergence of single-board computers at the edge layer of the Internet of Things. The purpose of the article is to selection of the technology for interaction between the nodes of the edge layer of the Internet of Things, which is focused on the limited computing resources of nodes close to IoT sensors. Research results. An analysis of the characteristics of existing technologies for interaction of computing nodes of the lower layer of the Internet of Things was conducted, the advantages and disadvantages of each technology were highlighted. As a result, the remote procedure call technology was chosen as the basic one. The process of assigning tasks at the lower layer of the Internet of Things was simulated using the selected technology. Conclusion. The proposed approach to organizing the interaction of computing nodes of the lower layer of the Internet of Things using remote procedure call technology made it possible to meet the QoS requirements for operational IoT transactions.