Соціальний кластер у публічному управлінні та позашкільній освіті як стратегічний ресурс покращення добробуту і забезпечення сталого соціально-економічного розвитку регіонів

Abstract

У статті розглянуто кластерний підхід як інструмент забезпечення якості підготовки фахівців та рівня їхньої конкурентоздатності; розкрито поняття «кластер», «соціальний кластер», «кластер в освіті», «позашкільна освіта», «професійна освіта»; обґрунтовано позашкільну освіту як невід’ємний складник національної системи освіти; визначено позитивні можливості участі у роботі соціального кластера (створення синергетичного ефекту в економіці, максимально ефективне використання наявних ресурсів, взаємний обмін знаннями, ідеями, впровадження нових технологій, зростання іміджу учасників кластера, підвищення лояльності населення до підприємств-учасників); доведена актуальність створення навчально-науково-виробничих кластерів у позашкільній освіті (професійно-технічній зокрема), які інтегрують у своїй структурі на асоціативній основі навчальні, наукові, виробничі, фінансові та інші підрозділи; визначено переваги щодо наявності у кластері фінансових структур (дозволяють вирішувати проблеми фінансово-економічного механізму функціонування кластеру й надають можливість формувати інвестиційні програми); обґрунтовано доцільність створення в регіоні інтегрованих багаторівневих освітніх установ за рахунок злиття установ початкової професійно-технічної та середньої профільної освіти; зазначено державну підтримку у підготовці кадрів для високотехнологічних виробництв у закладах позашкільної освіти, професійно-технічної зокрема, що дозволить швидко досягти підвищення якості підготовки відповідно сучасним вимогам до якості людського капіталу; головним завданням публічного управління у сфері розвитку соціальних кластерів визначено забезпечення гармонійної взаємодії науки, освіти й виробництва.