Стратегічна модель імплементації цілей сталого розвитку та концепції соціальної відповідальності у створення цінності підприємства

Abstract

Сучасні умови посилення глобальних екологічних викликів, загострення соціальної нерівності, браку вичерпних ресурсів актуалізується питання трансформації бізнес стратегій підприємств у напрямку інтеграції принципів сталого розвитку. Метою дослідження постало обґрунтування теоретичного базису розробки формалізованої комплексної стратегічної моделі імплементації цілей сталого розвитку та принципів соціально-відповідального ведення бізнесу у процес створення цінності підприємства. Основу досягнення поставленої мети статті становить гіпотеза щодо кореляції між прийняттям цілей сталого розвитку та покращенням параметрів створюваної підприємством цінності. Для доведення даної гіпотези здійснено критичний аналіз наукових підходів щодо концептуалізації сталого розвитку в контексті соціальної відповідальності. Ідентифікована наявність розривів між декларативним визнанням важливості цілей сталого розвитку та їх практичним впровадженням довела потребу впровадження ініціатив зі сталого розвитку на основі системної трансформації всіх організаційних рівнів підприємства. Центральним елементом для цього є стратегічна модель системної динаміки, яка візуалізує складну систему причинно-наслідкових зв'язків між імплементацією цілей сталого розвитку та процесами створення цінності підприємства. У структурі моделі ідентифіковано шість взаємопов'язаних контурів зворотного зв'язку: петлю стратегічної інтеграції цілей сталого розвитку, петлю інвестування в інноваційні технології, контури управління ризиками, взаємодії зі стейкхолдерами та регуляторним середовищем. Синергетична взаємодія петель позитивного зворотного зв'язку формують потенціал експоненційного зростання цінності, в той час як контури негативного зворотного зв'язку забезпечують стабілізацію системи стратегічного управління. Ідентифікований у моделі часовий лаг між впровадженням цілей сталого розвитку та отриманням результатів обґрунтовує необхідність довгострокового підходу до реалізації принципів сталого розвитку. Представлена модель має теоретичну та практичну цінність, оскільки створює методологічний інструментарій для оптимізації стратегічної поведінки підприємств у сфері соціальної відповідальності, раціонального розподілу ресурсів та максимізації позитивного впливу ініціатив сталого розвитку.

In the current context of growing global environmental challenges, worsening social inequality, and lack of exhaustible resources, the issue of transforming enterprises' business strategies towards integrating sustainable development principles is becoming more relevant. This study aims to substantiate the theoretical foundation for developing a formalized, comprehensive strategic model for embedding the Sustainable Development Goals (SDGs) and principles of socially responsible business into the enterprise value creation process. The core hypothesis underpinning this research posits a positive correlation between the adoption of the SDGs and the enhancement of value parameters generated by the enterprise. To test this hypothesis, a critical review of scholarly approaches to the conceptualization of sustainable development within the framework of corporate social responsibility was conducted. The analysis revealed persistent gaps between the declarative recognition of the importance of sustainable development goals and their practical implementation. This gap underscores the need for enterprise-wide systemic transformation acrossall organizational levels as a prerequisite for effective sustainability integration. At the heart of the proposed approach lies a strategic system dynamics model that visualizes the complex network of cause-and-effect relationships between implementing sustainability goals and enterprise value creation processes. Within the model’s structure, six interrelated feedback loops were identified: a loopfor the strategic integration of SDGs, a loop for investment in innovative technologies, and loops for risk management, stakeholder engagement, and interaction with the regulatory environment. The synergistic interaction of the reinforcing feedback loops fosters the potential for exponential value growth, while the balancing feedback loops stabilize the strategic management system. Notably, the model captures the inherent time lag between implementing sustainability initiatives and realizing their outcomes, thereby justifying the need for a long-term orientation in the pursuit of sustainable development. The proposed model holds theoretical and practical significance, as it offers a methodological framework for optimizing strategic corporate behavior in social responsibility, efficient resource allocation, and maximizing the positive impact of sustainability initiatives.