Систематизація типів віртуальних ролей та їх інтеграція в холакратичну модель управління

Abstract

У статті досліджується проблема інтеграції інструментів штучного інтелекту (ШІ) до холакратичної моделі управління через створення й формалізацію віртуальних ролей. Визначено ключові типи віртуальних ролей (аналітичні, координаційні, консультаційні, автономні делеговані, комунікаційні та навчально-адаптаційні агенти), які можуть бути реалізовані за допомогою сучасних ШІ-технологій. Для кожного типу ролі обґрунтовано її функціональне призначення, рівень автономності та можливу відповідність до конституційних ролей у холакратії. Запропоновано матрицю відповідності, що полегшує інтеграцію ШІ-агентів у структуру управління організацією. Окрему увагу приділено перевагам такої інтеграції (зростання прозорості, підвищення швидкості ухвалення рішень, автоматизація рутинних процесів) і потенційним ризикам (делегування відповідальності, етичні дилеми, ризик втрати контексту).

This article addresses the integration of artificial intelligence (AI) tools into the holacracy management model through the conceptualization and formalization of virtual roles. The study identifies the key types of virtual roles (analytical, coordination, consultative, autonomous delegated, communication, and learning-adaptation agents) that can be implemented using modern AI technologies. Each type is characterized in terms of its organizational function, degree of autonomy, and correspondence with constitutional roles defined in holacracy. A correspondence matrix is proposed to facilitate the integration of AI agents into the organizational management system. Special attention is paid to the advantages of such integration (increased transparency, faster decision-making, automation of routine tasks) as well as potential risks (delegation of responsibility, ethical dilemmas, contextual loss). The article contributes to the development of an interdisciplinary approach to forming innovative management practices in the context of digital transformation, raises the issue of structural interaction between humans and AI, and provides a basis for further applied research.