Феноменологія про основи моралі, або про "незламність" метафізики

Abstract

Роль метафізики у сучасних реаліях проявляється по-різному. Якщо вона звертається до фундаментальних питань або вказує на шлях розвитку людини і виступає свого роду штурманом, який ставить у потрібний час вітрила для руху у напрямку розвитку та вдосконалення людства, то її роль безсумнівно значуща. Метафізика завжди багата на свої традиції, серед яких трансцендентному та іманентному відведена центральна позиція. Живучі в інформаційних потоках, ми самі вибираємо той або інший вектор розвитку, звертаючи увагу на ці категорії. Будь-які філософські роздуми завжди відштовхувалися від цих центральних категорій метафізики, які прямо і побічно виводять нас до роздумів про мораль. Сучасне суспільство демонструє «відхід» від традиційних цінностей, які є похідними з метафізичної традиції. Цей факт все частіше попадає в поле зору сучасної філософії, що активізує питання про мораль, про значення і роль метафізики, про її існування і значимість в філософії. Складається враження, що сучасна філософія відійшла від метафізичних роздумів, залишаючи людство на самоті із реальністю, не обмеженою виходом на трансцендентне. Феноменологія, її сучасні представники занурюються у глибину пошуків коренів моралі, спираючись на свій категоріальний апарат, підкреслюючи, що і чуттєвість, і почуття в цьому процесі грають істотну роль. Останні роботи у феноменології дають можливість зосередиться на тілесній раціональності і кінестетичному інтелекті, на ґенезі не тільки метафізичної традиції, але і на формуванні моралі (виявилося, що іманентне тісно пов’язане з трансцендентним). Однак наслідки цих досліджень не увійшли в суспільну свідомість, і тому дуалізм розум / тіло все ще є живим твердженням, яке присутнє не тільки у думках людей, але і в роботах філософського характеру. І все ж таки його заперечення вже виявилося особливо яскраво у сучасній феноменології. Краса такого заперечення яскраво демонструється при зверненні та обґрунтуванні феномену тілесної раціональності. Остання дає можливість «розширити» значення раціональності як такої, що впливає на формування ідеології Постпросвітництва з рівним значенням дискурсивного та чуттєвого. Феноменологія стала вголос аналізувати роль чуттєвого у поєднанні із почуттєвим, відштовхуючись від певних тілесних практик, які здатні задавати і реалізувати метафізичні координати. Недаремно Постпросвітництво, на противагу Просвітницву з його гімном Розуму, ставить наголос на гармонійній єдності Розуму і Чуттєвого, а Гасло Сogito et Sentio вже набирає обертів і може станти ідеєю сучасності.The role of metaphysics in modern realities manifests itself in different ways. If it addresses fundamental questions, or indicates the path of human development and acts as a kind of navigator who sets the sails at the right time for movement in the direction of development and improvement of humanity, then its role is undoubtedly significant. Metaphysics is always rich in its traditions, among which the transcendental and immanent are given a central position. Living in information flows, we ourselves choose one or another vector of development, paying attention to these categories. Any philosophical reflection has always been based on these central categories of metaphysics, which directly and indirectly lead us to thinking about morality. Modern society demonstrates a “departure” from traditional values, which are derived from the metaphysical tradition. This fact increasingly comes into the field of view of modern philosophy, which activates questions about morality, about the meaning and role of metaphysics, about its existence and significance in philosop hy. One gets the impression that modern philosophy has moved away from metaphysical reflections, leaving humanity alone with reality, not limited by access to the transcendent. Phenomenology, its modern representatives plunge into the depth of the search for the roots of morality, relying on their categorical apparatus, emphasizing that both sensuality and feelings play a significant role in this process. Recent works in phenomenology provide an opportunity to focus on embodied rationality and kinesthetic intelligence, on the genesis of not only the metaphysical tradition, but also on the formation of morality (it turned out that the immanent is closely connected with the transcendent). However, the consequences of these studies did not enter the public consciousness, and therefore the mind / body dualism is still a living statement, which is present not only in people’s thoughts, but also in works of a philosophical nature. And yet his denial has already been particularly vivid in modern phenomenology. The beauty of such a denial is vividly demonstrated when addressing and justifying the phenomenon of embodied rationality. The latter makes it possible to “expand” the meaning of rationality as influencing the formation of Post-Enlightenment ideology with equal importance of discursive and sensual. Phenomenology began to analyze out loud the role of the sensual in combination with the sensual, starting from certain bodily practices that are able to set and realize metaphysical coordinates. It is not for nothing that the Post-Enlightenment, in contrast to the Enlightenment with its hymn to Reason, emphasizes the harmonious unity of Reason and Sensual, and the Slogan Сogito et Sentio is already gaining momentum and may become an idea of modernity.