Інтертекстуальність у сучасній літературі: традиції і новаторство

Abstract

У статті досліджується феномен інтертекстуальності як ключової характеристики сучасної літератури, що проявляється у взаємодії текстів, цитуванні, ремінісценціях та алюзіях на раніше опубліковані літературні твори. Інтертекстуальність позиціонують як не лише засіб художнього вираження, але й як спосіб формування нових смислів у постмодерністському дискурсі. Автори аналізують, яким чином сучасні письменники використовують класичні літературні традиції для створення новаторських текстів, що виходять за межі традиційного розуміння літературної творчості. У центрі уваги – інтертекстуальні стратегії, що дозволяють авторам переосмислювати культурні коди, а також механізми впливу цих стратегій на сприйняття читачів. Особливе значення приділяється взаємозв’язку між традицією та інновацією в літературі. З одного боку, інтертекстуальність сприяє збереженню культурної спадщини, забезпечуючи безперервність літературного процесу через відсилання до канонічних творів. З іншого боку, інтертекстуальні елементи стають інструментом для експериментів із жанрами, стилями та формами, дозволяючи авторам розширювати межі літературного висловлювання. У статті розглянуто приклади творів сучасної української та світової літератури, в яких інтертекстуальність слугує засобом інтелектуальної гри з читачем, створення багатошарових смислів і виклику традиційним інтерпретаціям тексту. Зазначено, що інтертекстуальність у сучасній літературі – спосіб відображення глобалізаційних процесів та зростання інформаційного потоку, що формує нові способи сприйняття тексту. У статті проаналізовано, як інтертекстуальність впливає на читача, стимулюючи активне включення в інтерпретаційний процес. Читач стає співавтором, оскільки розуміння тексту залежить від його здатності розпізнавати інтертекстуальні відсилання та взаємозв’язки. Це, своєю чергою, підвищує інтелектуальний рівень взаємодії між автором і читачем, роблячи літературний твір поліфонічним за своєю природою. У висновку підкреслено, що інтертекстуальність є важливим чинником естетичного новаторства в сучасній літературі.The article examines the phenomenon of intertextuality as a key characteristic of contemporary literature, which manifests itself in the interaction of texts, citations, reminiscences, and allusions to previously published literary works. Intertextuality is positioned not only as a means of artistic expression, but also as a way of forming new meanings in postmodern discourse. The author analyzes how contemporary writers use classical literary traditions to create innovative texts that go beyond the traditional understanding of literary creativity. The focus is on the intertextual strategies that allow authors to rethink cultural codes, as well as the mechanisms of influence of these strategies on the perception of readers. Special attention is paid to the relationship between tradition and innovation in literature. On the one hand, intertextuality contributes to the preservation of cultural heritage by ensuring the continuity of the literary process through references to canonical works. On the other hand, intertextual elements become a tool for experimenting with genres, styles, and forms, allowing authors to expand the boundaries of literary expression. The article examines examples of works of contemporary Ukrainian and world literature in which intertextuality serves as a means of intellectual play with the reader, creating multilayered meanings and challenging traditional interpretations of the text. It is noted that intertextuality in contemporary literature is a way of reflecting globalization processes and the growth of information flow, which forms new ways of perceiving the text. The article analyzes how intertextuality affects the reader, stimulating active involvement in the interpretive process. The reader becomes a co-author, since understanding the text depends on his or her ability to recognize intertextual references and interconnections. This, in turn, increases the intellectual level of interaction between the author and the reader, making the literary work polyphonic in nature. In conclusion, it is emphasized that intertextuality is an important factor of aesthetic innovation in contemporary literature.