Йога як крок до "автентичного вертикального напруження": можливості та реальності

Abstract

Сучасні зміни в суспільстві, глобалізація, міжкультурні контакти привели до несподіваних результатів, пов’язаних із розумінням традиції Йоги. Фахівці досліджують культурологічний, психологічний, медико-практичний, соціальний виміри занять Йогою, але основне значення Йоги як пошуку можливостей для вертикального сходження в умовах напруженого та стрімкого за темпами розвитку світу нівелюється. Є ряд досліджень із описами типів сучасної Йоги, які сформувалися під впливом саме культури Заходу. Автори статті пропонують переглянути ідею освіти саме західного зразка, спираючись на роздуми П. Слотердайка. Мистецтво виховання (Paideia) стало інноваційним кроком давніх греків з метою наближення учнів до вертикальної стіни як символу здійснювати кроки до неможливого. Але вимоги життя за умов становлення індустріального суспільства знизили напругу цього гасла. В культурі індустріального суспільства Йога як традиційна сфера східної філософії трансформувалась в новий феномен, роль та значення якого має досить розпливчатий характер по відношенню до своїх коренів. Найчастіше Йогу розуміють як синтез духовного і фізичного із домінуванням останнього, не беручи до уваги її світоглядний характер і досвід та філософію Гуру, Йогіна (вчителя). Автори підкреслюють схожість ідей між вищими вимогами у пошуках виходу до трансцендентного у культурах Сходу та Заходу на прикладах паралельного читання ідей Paideia та традиційної Йоги. Епістемологія Йоги допомагає усвідомити нерозривність знань та моралі. В умовах розвитку сьогодення, коли ми відчуваємо перехід до нового характеру знань, де зацікавленість тілесним розгортається в нових контекстах, Йога починає новий віток трансформацій. До того ж феномен тілесного набуває особливого значення в умовах відходу від метафізичної традиції розуміння людини. Тіло стає метафорою для означеності усього, що виходить за межі суто фізичного. Якщо епоха модерну позбавила людину найголовнішої її знахідки пошуку трансцендентного, пошуку виходу до нього, то в нових умовах розвитку людства ідея навчання антропотехнікам може наблизити Йогу до її первісних витоків.

Modern changes in society, globalization, intercultural contacts have led to unexpected results associated with an understanding of the tradition of Yoga. Specialists explore the cultural, psychological, medical and practical, social dimensions of Yoga, but the basic meaning of Yoga as a search for opportunities for vertical transcendental ascent in a tense and rapid world development pace is leveled. There are a number of studies describing the types of modern Yoga, which were formed under the influence of the culture of the West. The authors propose to reconsider the idea of the formation of a Western model, based on the thoughts of P. Sloterdijk. The art of education (Paideia) was an innovative step of the ancient Greeks in order to bring pupils closer to the vertical wall as a symbol, contributing to the implementation of steps to the impossible, to the highest - transcendental. But the demands of life under the conditions of the emergence of an industrial society reduced the tension of this slogan. In the culture of the industrial society, Yoga as a traditional sphere of Eastern philosophy was transformed into a new phenomenon, the role and significance of which is rather vague in relation to its roots. Most often, Yoga is understood as a synthesis of the spiritual and the physical with the dominance of the latter, without taking into account its ideological character, philosophy, experience of the Guru, Yogin (Teacher). The authors emphasize the similarity of ideas between high demands in search of an exit to the transcendental cultures of the East and the West with examples of parallel reading of the ideas of Paideia and traditional Yoga. The Epistemology of Yoga helps to realize the continuity of knowledge and morality. In the conditions of the development of today, when we feel the transition to a new nature of knowledge, where the interest of the body takes place in new contexts, Yoga begins a new round of transformations. The phenomenon of the body acquires special significance in the conditions of a departure from the metaphysical tradition of human understanding. The body becomes a metaphor for the designation of everything that goes beyond the physical. If the epoch of modernism has deprived a person of his main discovery - the search for the transcendent, the search for an outlet to him, then in the new round of human development the idea of teaching anthropotechnics can bring Yoga closer to its original origins.