Харків – Залізобетон. Внесок архітектора Олександра Гінзбурга у розбудову міста

Abstract

Розглянуто внесок інженера-архітектора, підприємця та викладача Олександра Марковича Гінзбурга у розбудову міста Харкова на початку ХХ ст. Представлено відомості про його освіту та родину, зокрема щодо навчання у Харкові та за кордоном. Представлено деяку інформацію, що розкриває характер майбутнього архітектора. Показано перші архітектурні спроби О. М. Гінзбурга, в тому числі участь у проєктуванні власного будинку із ліфтом. Всі його несучі конструкції були виконані у залізобетоні. Разом із тим, архітектор отримав дозвіл на організацію електричної станції для освітлення навколишніх будинків. Саме залізобетон стає надзвичайно популярним будівельним матеріалом як в Америці так і в Європі. О. М. Гінзбург відкриває власний бізнес – будівельну контору «Залізобетон». Представлено інформацію про рекламну кампанію у тогочасних газетах і розміщення рекламних вивісок. Аналізується попит на виконання робіт архітектором, спрямованість замовлень. Якщо на початковому етапі його діяльності це були виключно приватні будинки, то з часом – це замовлення на проєкти театрів, клубів, готелів та палаців. Показано, що архітектор залучався до благоустрою Харкова, він склав топографічний план міста. Наголошується, що ця робота стала останнім повним реєстром урбанонімів Харкова імперської доби. Націоналізація родинного будинку, тиф у Харкові, смерть сина – такими стали 1920-ті роки для О. М. Гінзбурга. Науковець спрямовує свою діяльність у напрямку викладання. У науковому плані – це період дослідження архітектурної симетрії, використання принципів кристалографії. Відображено роботу архітектора у період Другої світової війни. Виокремлено його діяльність у Грузії, Києві та згодом знову в Харкові. Виокремлено роботу О. М. Гінзбурга у єврейській громаді міста. Підсумовано творчий доробок науковця та його визнання у ХХІ ст.

The contribution of the engineer-architect, entrepreneur, and educator Oleksandr Markovych Ginzburg to the development of the city of Kharkiv at the beginning of the 20th century is examined. Information about his education and family, including his studies in Kharkiv and abroad, is presented. Some details revealing the character of the future architect are also provided. The text showcases Oleksandr M. Ginzburg’s initial architectural endeavors, including his involvement in the design of his own building with an elevator. All load-bearing structures of the building were made of reinforced concrete. Additionally, O. Ginzburg was granted permission to organize an electric station for illuminating surrounding buildings. Reinforced concrete becomes an extremely popular building material both in America and Europe. O. Ginzburg establishes his own business – the construction firm «Reinforced Concrete». Information about advertising campaigns in contemporary newspapers and the placement of advertisements is presented. An analysis of the demand for the architect’s services and the direction of orders is conducted. Initially focused on private houses, his orders gradually extend to projects for theaters, clubs, hotels, and even palaces. The text reveals that the architect was involved in the improvement of Kharkiv; he compiled the topographic plan of the city, which became the last complete register of urbanonyms of imperial Kharkiv. The revolutionary upheavals, nationalization of the family home, typhoid outbreak in Kharkiv, and the death of his son characterize the challenging 1920s for O.Ginzburg. The scholar redirects his activities towards teaching, exploring architectural symmetry, and applying principles of crystallography. The text details O. Ginzburg’s work during the Second World War, emphasizing his activities in Georgia, Kyiv, and later back in Kharkiv. His involvement in the city’s Jewish community is highlighted, followed by discussions on repression. The creative legacy of the scholar and his recognition in the 21st century are summarized.