Реальність і досвід у контексті трансгуманістичних ідей

Abstract

В статті пропонується проаналізувати можливості трансформації концептів тілесності, досвіду та реальності (як неподільної єдності в розумінні людського) в перспективі трансгуманістичних пошуків вдосконалення при сучасному зростанні напруги між реальним та віртуальним просторами, враховуючи загрозу їх повного об’єднання. Стаття побудована на використані екзистенційно-феноменологічного підходу із залученням оцінювання соціокультурного та філософсько-антропологічного вимірів висунутої проблеми. Стверджується, що реальність і досвід формують людину як самість, особистість. Людина не є статичною, визначеною сутністю, а радше динамічним та мінливим поняттям, яке постійно формується нашою власною взаємодією зі світом. При цьому наша тілесність, базована на фізичному тілі, є фундаментальною частиною нашої особистості. Отже, спираючись на позиції феноменології і враховуючи фундаментальність тілесності у дослідженні, зазначається, що навіть найменші зміни, які відбуваються із самим субстратом тілесного (тобто – тіла) як основи досвіду і реальності, викликає каскад змін у сприйнятті і розумінні людиною себе і світу, що продемонстровано на прикладі існування різних варіантів реальностей, започаткованих завдяки сучасним технологіям. Йдеться про віртуальну реальність (VR), доповнену реальність (AR), змішану реальність (MR), концепцію метавсесвіту, а також технологію розширеної реальності (XR) на основі VR/AR/MR, яка здатна остаточно реалізувати стрибок з реального простору у віртуальний простір, а потім у об’єднану реальність, де віртуальне та реальне зливаються. Й усе це відбувається на базі, так би мовити, природного тіла людини і побудованої на ньому тілесності. Тому запропоноване трансгуманістами радикальне втручання в саму основу справжньої реальності – досвід і, головне, тілесність, – зумовлює ще більш радикальні трансформації реальності. Підкреслюється неможливість реалізації ключового для трансгуманістів принципу морфологічної свободи, який передбачає невід’ємне право людини модифікувати своє тіло будь-яким способом за допомогою технологій, оскільки вони вірять в індивідуальний вибір та самокеровану еволюцію. Проте будь-який вибір, а отже – і відповідальність за наслідки, можливі лише на основі власного досвіду і особистісного розуміння реальності, при чому – саме реальності, а не її віртуальної модифікованої копії. Тож, зважаючи на проблематичність реалізації саме цього принципу, ідеї трансгуманістів виглядають на тепер недосяжними та утопічними по суті. The article proposes to analyse the possibilities of transformation of the concepts of corporeality, experience, and reality (as an indivisible unity in the understanding of the human) in the perspective of transhumanist pursuits of enhancement amidst the contemporary growth of tension between the real and virtual spaces, considering the threat of their complete merger. The article is based on the use of an existentialphenomenological approach, involving an assessment of the sociocultural and philosophical-anthropological dimensions of the raised problem. It is asserted that reality and experience form the human as a self, a personality. The human is not a static, defined essence, but rather a dynamic and changeable concept that is constantly formed by our own interaction with the world. Moreover, our corporeality, based on the physical body, is a fundamental part of our personality. Thus, based on the tenets of phenomenology and considering the fundamental nature of corporeality in research, it is noted that even the slightest changes occurring within the very substratum of the corporeality (i.e., the body) as the foundation of experience and reality, trigger a cascade of changes in a person’s perception and understanding of themselves and the world. This is demonstrated by the example of various reality variants enabled by modern technologies. This includes Virtual Reality (VR), Augmented Reality (AR), Mixed Reality (MR), the concept of the Metaverse, as well as the Extended Reality (XR) technology based on VR/AR/MR, which is capable of ultimately realising the leap from real space into virtual space, and subsequently into a unified reality where the virtual and the real merge. And all this occurs based on the, so to speak, natural human body and the corporeality built upon it. Therefore, the radical intervention proposed by transhumanists into the very foundation of true reality – experience and, most importantly, corporeality – causes even more radical transformations of reality. The impossibility of realising the key transhumanist principle of morphological freedom is emphasised. This principle entails the inalienable right of a person to modify their body in any way using technology, as they believe in individual choice and self-directed evolution. However, any choice, and thus responsibility for its consequences, is only possible based on one’s own experience and personal understanding of reality – specifically, of reality, and not its virtually modified copy. Thus, considering the problematic nature of implementing this very principle, the ideas of transhumanists appear currently unattainable and essentially utopian.